Князь Мстислав Володимирович Хоробрий народився у 983 році. Близько 990 року він отримав Тмутараканське князівства в уділ. Йому вдалося підкорити приазовських хозар, в 1022
році він виступив проти алан. Вважають, що це сталося через війну Візантії з Грузією. Алани були союзниками Грузії, тоді можна припустити, що Мстислав був союзником Візантії. Косоги були прикордонним племенем абхазо-адизького походження, які займали території у районі Маницького шляху і, можливо, знаходились у складі аланського племінного союзу. Коли обидва війська зустрілися, касозькі князі вирішили викликати Мстислава на поєдинок. Його й оспівали співці князя Мстислава. Пізніше цей дружинний епос увійшов до літописів. Літописець Никон записав його деталі на Таманському півострові. (Пізніше цей епізод згадується і у «Слові о полку
Ігоревім»). Суперники боролися без зброї, і лише побореного суперника дозволялось добити, як це і зробив Мстислав. На честь цієї перемоги і на честь Богородиці, яку князь молив про допомогу перед битвою, Мстислав заклав кам'яний храм у своїй столиці, сліди якого були виявлені під час розкопок.
У 1024 році Мстислав почав війну зі своїм братом Ярославом, Київським князем. У той час як Ярослав придушував заколот у Суздалі, Мстислав підійшов до Києва, однак місто йому не піддалося. Облягати стольне місто Мстислав не став і попрямував до Чернігова, жителі якого здалися йому. Втихомиривши заколот у Суздалі, Ярослав попрямував до Новгороду, для збору військ проти брата.
У 1024 році біля Листвена, у Чернігівському князівстві, відбулася битва Мстислава з Ярославом, в результаті якої Ярослав був розгромлений і утік до Новгорода. Мстислав виявив рідкісну для того часу великодушність, відправивши послання Ярославу і давши йому знати, що той може повертатися без побоювання до Києва і правити як верховний князь Правобережжя Дніпра. Ярослав не повірив йому і правил Києвом через намісників до тих пір, поки не зустрівся з Мстиславом під Києвом, у Городці. Там брати уклали мир, за яким Ярославу відходив
Київ і права сторона Дніпра, Мстиславу ж дісталася ліва з Черніговом і Переяславом.
Ставши Чернігівським князем, він не обділяв увагою своїх володінь у Тмутаракані. У Никонівському літописі, під 1029 р. повідомляється про переможний похід Ярослава на
ясів. Очевидно, в першоджерелі йшлося про Мстислава. У 1031 році русько-аланський флот з'явився на Каспійському морі. Був висаджений десант поблизу Баку, якому вдалось розбити військо ширваншаха. Піднявшись вгору по Курі, руси і алани вступили в землі Аррана. Після цього загін через Вірменію пішов на Візантію. У цій експедиціі могло брати участь лише військо Мстислава.
Мстислав і його союзник, аланський князь, сподівалися отримати факторію у гирлі Кури. 1032 року вони знову з'явилися в Аррані. Прибуле військо було атаковане об'єднаними силами дербентців, лезгинів та табосаранців. Прорватися через гори зміг лише невеликий загін на
чолі з аланським князем. У 1033 р. об'єднане русько-аланське військо намагалося помститися дербентцям, але без особливого успіху.
Мстислав загинув на полюванні у 1036 році і був похований в недобудованому соборі св. Спаса. З Любецького синодика відомо, що хрестильним ім'ям Мстислава було Костянтин. Така коротка історична довідка про мужнього і невгамовного князя Мстислава Володимировича.
У 2009 році, в околицях міста Володимир-Волинський, місцевим жителем було знайдено Висла печатка діаметром 35 мм і товщиною 6 мм, на лицьовій стороні якої - погрудне зображення князя у князівській шапці, у правій руці - хрест на довгому держаку через плече, у лівій руці - круглий щит, колончатий надпис на грецькій мові: «Костянтин»; на зворотному боці печа-
ти грецький напис: «Господи допоможи рабу своєму Кон»
(Фото 1).
До теперішнього часу була відома подібна печатка в єдиному екземплярі, яка зберігається в приватній колекції у Києві (опублікована на сайті Приватних колектцій; книга «Монеты Тмутараканского княжества» К.В. Бабаев, 2009 г.). Також відомі три срібляника, які приписують князю Мстиславу Володимировичу. Один примірник, знайдений на Тамані, зберігається в Одеському музеї (опублікований С. Р. Рябчиковим у 2001 році), два інших примірника зберігаються у приватній колекції в Києві, їх місце знахідки також відомі: один знайдений у Київській області, інший - у Хмельницькій області (фото 2). У наукових колах точилось багато суперечок з приводу цієї монети, щодо її приналежності до князя Мстислава Володимировича. Новознайдена Висла печатка остаточно ставить крапку у цих суперечках, оскільки видно, що печатка була взята за зразок для даної монети. Подібне ми зустрічаємо на срібляниках Тмутараканського намісника боярина Ратибора, де так само монета є наслідуванням його печатки. На одному з публікованих примірників срібляника Мстислава добре видно ім'я в кінці легенди на зворотній стороні - КОН, з тильдою над іменем, те ж саме ми бачимо на вислій печатці.
Нова печатка князя Мстислава Володимировича, знайдена на території України, є унікальним
сфрагістичної пам'ятником історії Київської Русі.
році він виступив проти алан. Вважають, що це сталося через війну Візантії з Грузією. Алани були союзниками Грузії, тоді можна припустити, що Мстислав був союзником Візантії. Косоги були прикордонним племенем абхазо-адизького походження, які займали території у районі Маницького шляху і, можливо, знаходились у складі аланського племінного союзу. Коли обидва війська зустрілися, касозькі князі вирішили викликати Мстислава на поєдинок. Його й оспівали співці князя Мстислава. Пізніше цей дружинний епос увійшов до літописів. Літописець Никон записав його деталі на Таманському півострові. (Пізніше цей епізод згадується і у «Слові о полку
Ігоревім»). Суперники боролися без зброї, і лише побореного суперника дозволялось добити, як це і зробив Мстислав. На честь цієї перемоги і на честь Богородиці, яку князь молив про допомогу перед битвою, Мстислав заклав кам'яний храм у своїй столиці, сліди якого були виявлені під час розкопок.
У 1024 році Мстислав почав війну зі своїм братом Ярославом, Київським князем. У той час як Ярослав придушував заколот у Суздалі, Мстислав підійшов до Києва, однак місто йому не піддалося. Облягати стольне місто Мстислав не став і попрямував до Чернігова, жителі якого здалися йому. Втихомиривши заколот у Суздалі, Ярослав попрямував до Новгороду, для збору військ проти брата.
У 1024 році біля Листвена, у Чернігівському князівстві, відбулася битва Мстислава з Ярославом, в результаті якої Ярослав був розгромлений і утік до Новгорода. Мстислав виявив рідкісну для того часу великодушність, відправивши послання Ярославу і давши йому знати, що той може повертатися без побоювання до Києва і правити як верховний князь Правобережжя Дніпра. Ярослав не повірив йому і правил Києвом через намісників до тих пір, поки не зустрівся з Мстиславом під Києвом, у Городці. Там брати уклали мир, за яким Ярославу відходив
Київ і права сторона Дніпра, Мстиславу ж дісталася ліва з Черніговом і Переяславом.
Ставши Чернігівським князем, він не обділяв увагою своїх володінь у Тмутаракані. У Никонівському літописі, під 1029 р. повідомляється про переможний похід Ярослава на
ясів. Очевидно, в першоджерелі йшлося про Мстислава. У 1031 році русько-аланський флот з'явився на Каспійському морі. Був висаджений десант поблизу Баку, якому вдалось розбити військо ширваншаха. Піднявшись вгору по Курі, руси і алани вступили в землі Аррана. Після цього загін через Вірменію пішов на Візантію. У цій експедиціі могло брати участь лише військо Мстислава.
Мстислав і його союзник, аланський князь, сподівалися отримати факторію у гирлі Кури. 1032 року вони знову з'явилися в Аррані. Прибуле військо було атаковане об'єднаними силами дербентців, лезгинів та табосаранців. Прорватися через гори зміг лише невеликий загін на
чолі з аланським князем. У 1033 р. об'єднане русько-аланське військо намагалося помститися дербентцям, але без особливого успіху.
Мстислав загинув на полюванні у 1036 році і був похований в недобудованому соборі св. Спаса. З Любецького синодика відомо, що хрестильним ім'ям Мстислава було Костянтин. Така коротка історична довідка про мужнього і невгамовного князя Мстислава Володимировича.
У 2009 році, в околицях міста Володимир-Волинський, місцевим жителем було знайдено Висла печатка діаметром 35 мм і товщиною 6 мм, на лицьовій стороні якої - погрудне зображення князя у князівській шапці, у правій руці - хрест на довгому держаку через плече, у лівій руці - круглий щит, колончатий надпис на грецькій мові: «Костянтин»; на зворотному боці печа-
ти грецький напис: «Господи допоможи рабу своєму Кон»
(Фото 1).
До теперішнього часу була відома подібна печатка в єдиному екземплярі, яка зберігається в приватній колекції у Києві (опублікована на сайті Приватних колектцій; книга «Монеты Тмутараканского княжества» К.В. Бабаев, 2009 г.). Також відомі три срібляника, які приписують князю Мстиславу Володимировичу. Один примірник, знайдений на Тамані, зберігається в Одеському музеї (опублікований С. Р. Рябчиковим у 2001 році), два інших примірника зберігаються у приватній колекції в Києві, їх місце знахідки також відомі: один знайдений у Київській області, інший - у Хмельницькій області (фото 2). У наукових колах точилось багато суперечок з приводу цієї монети, щодо її приналежності до князя Мстислава Володимировича. Новознайдена Висла печатка остаточно ставить крапку у цих суперечках, оскільки видно, що печатка була взята за зразок для даної монети. Подібне ми зустрічаємо на срібляниках Тмутараканського намісника боярина Ратибора, де так само монета є наслідуванням його печатки. На одному з публікованих примірників срібляника Мстислава добре видно ім'я в кінці легенди на зворотній стороні - КОН, з тильдою над іменем, те ж саме ми бачимо на вислій печатці.
Нова печатка князя Мстислава Володимировича, знайдена на території України, є унікальним
сфрагістичної пам'ятником історії Київської Русі.
Немає коментарів:
Дописати коментар