четвер, 29 листопада 2012 р.

Данило Братковський: забутий і повернений діяч, поет та герой українців


26 листопада у Луцьку відбулись урочисті заходи з нагоди дня пам'яті Данила Братковського – видатного лучанина, патріота, україн­ського шляхтича, захисника православної  віри і талановитого поета-інтелектуала. Ім’я видатного українця було несправедливо забуте, а тому громадські та культурні діячі Волині та Луцька вирішили повернути із небуття й забуття його творчу спадщину своїм землякам та історію його життя та подвигу. 
Забутий патріот з Волині часів Мазепи
Данило Богданович Братковський народився у другій половині XVII століття. Належав він до старовинного українського шляхетського роду, який був розповсюджений у Брацлавському та Волинському воєводствах. Варто зауважити, що жоден з представників цього гербу не піддався спокусі покатоличення і не зрікся національної самобутності. Характерними особливостями Данила було ревне відстоювання батьківської віри й української ідентичності та ідеї. Він увійшов до історії як один з найактивніших захисників православ’я свого часу.
Під час навчання та служби при дворі польського короля доля його звела з Іваном Мазепою, з яким він неодноразово пересікався в подальшому. Сам Данило фактично зразу став впливовм і активним громадським і культурним діячем того періоду не лише на Волині, але і в межах Правобережної України, і саме завдяки його заходам із захисту православної віри. На початку 80-х рр. XVII ст. католицьке й уніатське духовенство розгорнуло у Речі Посполитій новий наступ на православну церкву: у Любліні намагалися скликати об'єднавчий церковний собор. Українська громадськість чинила активний спротив утискам української церкви, і не останню роль у боротьбі відіграла депутація Луцького православного братства, у складі якої був і Данило Братковський. Після виступу у Люблині він полум’яно відстоював віру на численних сеймиках Київщини та Волині.
У 1697 року Данило Братковський видає у Кракові збірку віршів «Світ, оглянений по частинах», написаних старопольською мовою. Варто зауважити, наклад видання як на той час був надзвичайно великим - 4 тисячі примірників. Вірші мали сатиричне спрямування («Диспут убогого з паном», «Банкет на сеймику», «Рівність» та ін.). Це гостра сатира, що викриває принижене становище бідних православних українців у Речі Посполитій, де на той час для них існували чіткі станові та релігійні обмеження. У своїх віршах український шляхтич поєднав бароковий гуманістичний стиль з сатиричним осмисленням реальності.
Але свої знання і вміння Братковський використовував не лише у кабінетах і сухих теоріях. Він не боявся брати участь у виступах і повстаннях проти поляків. 1700 р. Данило відвідав гетьмана Івана Мазепу з поханням приєднати Правобережжя до Гетьманської Дежави, однак, не добившсь підтримки, взяв участь у повстанні під проводом Семена Палія. При цьому, його внесок у повстання був наскільки значним, що воно поширилось майже на всю Правобережну Україну, Галичину та Волинь. Відозву Братковського до українців Семен Палій назвав такою ж гострою та разючою, як і козацькі шаблі. Але 1702 року його схопили польські жовніри разом з відозвами та листами до Палія та Мазепи.
За тогочасними законами його могли одразу ж розстріляти, однак, через благородне походження, його ув'язнили і піддали шляхетському суду. Впродовж місяця, знаходячись у заточенні в Луцькому замку, він впорядковував з нотаріусом свої господарсько-фінансові справи, складав заповіт нащадкам і готувався до мученицької смерті. Так як на слідстві він ні в чому не зізнався, і нікого не видав, через місяць йому було присуджено три рівні тортур (в т.ч. дибу). 26 листопада 1702 року його вивели на ешафот, де суддя запропонував уникнути смерті каяттям за участь у повстанні і вибаченням перед королем. Але патріот-Братковський категорично відкинув пропозицію зрадити свою справу, і навіть взяв на кпини цю ідею. Як пишуть в літописах, він був «сім разів мордерсько зістав стятий», тобто йому почергово повідрубували руки, ноги, голову, а потім ще й навпіл розітнули тулуб. Як виявилось, його головний твір «Світ, на сім частин розділений» виявився пророчим для автора твору…
Але поневіряння українського патріота не закінчились і після мученицької смерті. В історичному сенсі його доля нагадує епопею з Мазепою: в оцінках сучасників та наступних дослідників-поляків йому наліпили ярлик «зрадника», а тому про його діяльність та творчість намагались не згадувати. Якщо ж ім’я Братковського десь і виринало, то лише у темному і неприглядному світлі. В російській історіографії про нього взагалі намагались не згадувати, адже він був наближеним до Мазепи.
Місія можлива: повернути героя українцям
До XIX століття про Братковського несправедливо забули. Взагалі. З попелу забуття його повернув  Михайло Драгоманов у своїх історичних дослідженнях. Це надихнуло Михайла Старицького зробити Братковського головним героєм його драми «Остання ніч», до театральної постановки якої Микола Лисенко написав музику. Але в радянські часи про нього знову «забувають» - більшовикам потрібні були інші герої.  
У 80-х роках ХХ століття, в часи горбачовської перебудови, ім’я великого українця повертає Валерій Шевчук: у статті «Діамант у попелі» відомий літературознавець привернув увагу українства до героїзму та творчості луцького шляхтича. Зі здобуттям незалежності, на поч. 90-х, одну з вулиць його рідного Луцька перейменували на його честь. Але найвагоміших результатів у цій справі вдалося досягнути лише у новому тисячолітті: у 2002 році, відзначаючи 300-річчя з дня страти Данила Братковського,  провели першу науково-практичну конференцію, присвячену видатному лучанину. На ній у громадських та культурних діячів Волині та Луцька народилася ідея повернути Україні ім'я героя та поета, який пішов на мученицьку смерть за ідеали рівності, свободи України та православ’я. Тогочасний голова братства Луцького Хрестовоздвиженського Братства Андрія Первозваного Андрій Бондарчук доклав багато зусиль для видання головного його  твору - «Світ, оглянений по частинах». Гроші на книгу збирали усією громадою, що дозволило 2004-го року виддрукувати його український переклад, здійснений чи не найкращим знавцем барокової української літератури Валерієм Шевчуком.

Тоді ж почалися пошуки його останків у братській Хрестовоздвиженській церкві, де він заповів себе поховати. Адже псля приходу більшовиків храм перетворили на планетарій, а поховання в крипті були сплюндровані. Після довгих пошуків були віднайдені кістки понад півсотні похованих там людей, з-поміж яких, безперечно, і прах великого поета. Цей факт перетворює маленьку луцьку церкву на пам’ятку національного значення. До неї приходять поклонитися могутньому духу і звитяжній самопожертві патріота, вислови якого увійшли до цитатника націоналістів.    

Творчість Данила Братковського актуальна та цікава і нині. Вона надихнула відомого українського співця Тараса Компаніченка на дослідження його доробку. Він, та його «Хорея козацька» взяли до свого репертуару численні твори українського поета. Вони идо лучились до ініціативи Художнього музею м. Луцька, який декілька років поспіль проводить мистецькі акції по вшануванню великого предка.   
Цьогоріч, на 310-і роковини з дня страти Данила Братковського, вперше відбулась
страдна хода останнім шляхом, яким вели засудженого до місця страти: від замку Любарта до Ринкового майдану. Особливістю цієї події стало те, що її вперше спільно провели усі патріоти краю: Художній музей (відділ ВКМ), Козацьке Стрілецьке Братство, Хрестовозвиженське Братство Андрія Первозваного, українське духовенство Волині та Луцька (КП). До того ж, на стіні приміщення Хрестовоздвиженського Братства, до якого належав луцький шляхтич, цього року розмістили проект майбутнього рельєфу меморіальної дошки, присвяченій Данилові Братковському (за поектом художника Миколи Кумановського й за підтримки книговидавця, отамана Козацького Стрілецького Братства, Віктора Федосюка).
До того ж, традиційними для Луцька стали т.зв. «дні Братковського»: в 20-х числах листопада щороку проводяться поминальні обіди і панахиди з мітингами в історичній частині міста. Для шкіл столиці Волині стали традиційними «Уроки Братковського», покликані виховувати у молоді патріотичні почуття та любов до України. І на цьому громадські та культурні діячі не збираються зупинятися. Наступного року і в подальшому  заходи планують проводити в історичному, реконструкторському стилі – у строях та антуражі того часу. Паралельно має проводитись науково-просвітницька робота симпозіуму-практикуму «Данило Братковський – митець і герой», із залученням найвідоміших українських істориків, мистецтвознавців та художників.

























Але найголовнішим завданням для лучан є початок процесу канонізації Данила Братковського, і зачислення його до мучеників за православну віру. Адже він свідомо обрав цей шлях, заповівши: «Синам і дочкам своїм наказую, щоб вони держалися тої віри, за яку я вмираю»!
Сергій Дрозд

четвер, 15 листопада 2012 р.

Володимир-Волинський історичний музей поповнився скарбом

У Володимирі-Волинському археологи знайшли срібні вироби давньоруського часу: колти, сережки, намистини, натільні хрестики. 

Наприкінці серпня у Володимирі-Волинському на території гімназії №4 розпочали земляні роботи, щоб прокласти нові комунікації. Колись на цій території був посад літописного міста Володимира, так зване урочище Апостольщина. У дев’яностих та на початку двотисячних тут вже працювала археологічна експедиція під керівництвом Святослава Терського. Тобто, місце однозначно багате на знахідки. Тому ДП «Волинські старожитності» спільно з управлінням культури у перший же день призупинили роботи. Відтак археологи почали дослідження. Експедиція виявила і дослідила 14 об’єктів давньоруського часу.  
В одному з об’єктів, знищеному траншеями у 1960-1970 роки, археологи наткнулися на скарб срібних прикрас давньоруського періоду. Поруч – рештки горщика. Напевно, саме в ньому хтось із мешканців давнього Володимира сховав перед житейськими бурями своє багатство.

Скарб складається зі срібного пластинчастого браслета, витого браслета, скроневих кілець (сережки так званого «київського» типу), колтів, хрестиків та намиста. Деякі предмети за аналогією датують ХІ – першою половиною ХІІІ століття. Серед знахідок – намисто з пустотілих срібних пластин, які на кінцях оздоблені фігурками у вигляді голови змії. Аналогів цим виробам науковці поки не знають. У складі скарбу також кам’яний рівнораменний хрест, оздоблений срібними пластинами, прикрашеними зерню. Ймовірно, він походить із Візантії або виготовлений за візантійськими технологіями. Цікавий також фрагмент срібного ланцюжка, що зроблений з дроту і налічує більше шести витків. Фрагмент пустотілого колту з двох пластин має бронзову дужку і, ймовірно, орнаментований фігурою двох птахів.
– До складу скарбу входили срібні вироби давньоруського часу. Усі ці речі виготовлені з тонкого срібла і дуже пошкоджені, – розповів керівник розкопу, науковий співробітник ДП «Волинські старожитності» Михайло Вашета. – Цінною знахідкою є пластинчастий браслет та колти, які не бувають однаковими.
Сережки, скроневі кільця та інші вироби й справді пошкоджені. Відтак скарб потрапив на стіл наукового співробітника Рівненського краєзнавчого музею Олексія Войтюка. Саме він займається реставрацією стародавніх артефактів. А вже після того співробітник ДП «Волинські старожитності» Михайло Вашета зробив колекційний опис скарбу.
 

Нещодавно скарб поповнив фонди Володимир-Волинського історичного музею. Відтак найбільш збережені речі можна буде побачити в експозиції. Археологи кажуть, що незабаром на ділянку, де знайдено скарб, буде виготовлено пам’яткоохоронну документацію, що убезпечить колишню Апостольщину від будь-яких земляних та будівельних робіт. 

Знайдений у Луцьку скарб досі пахне парфумами

Знайдений археологами на вулиці Кафедральній у Луцьку мідний гаманець і досі пахне жіночими парфумами.
Скарб оцінили у 6 тисяч гривень.
Останньою знахідкою волинських археологів став мідний гаманець із 5-ма срібними російськими монетами часів імператора Миколи Другого, датованими 1899-м роком, та двома золотими каблучками. На нього археологи натрапили в історичній частині Луцька.
«Ці монети кінця 19-го – початку 20-го століття. Номіналом 50 копійок та 1 рубль – це монети з чистого срібла, знайдені були в тій частині розкопок на глибині буквально двох метрів», – каже археолог Микола Собуцький.
Серед знахідок – фотографія для закордонного паспорта з написом на звороті польською мовою.
Роботи тут тривають вже другий місяць. Археологи зізнаються: знайти скарб майже на поверхні не сподівалися. Дослідники натрапили на глибокі підземелля, щоправда, скільки там нижніх шарів, поки не дослідили – кажуть, небезпечно.
Аби пошуки історичної спадщини не нашкодили Старому місту, науковці ретельно досліджуватимуть територію. Під землею десятки ходів, затоплених водою, тому працювати треба дуже обережно – інакше стара забудова піде під землю, кажуть археологи.
«Більшість досліджень, які розпочиналися великими площами, як і тут не були завершені, а назад засипані, бо досить важко проводити дослідження на великих глибинах і в існуючій сучасній забудові – є проблема, що ця забудова під час розкопок просто може завалитися», – каже керівник державного підприємства «Волинські старожитності» Олексій Златогорський.
Працюватимуть археологи до кінця року. Всього за рік волинські археологи знайшли 29 срібних празьких монет і срібні прикраси давньоруського періоду.
Нагадаємо, що під час проведення археологічних досліджень у Луцьку на вулиці Кафедральна,13 виявили скарб

пʼятницю, 9 листопада 2012 р.

У Херсонесі археологи розкопали унікальну базиліку

Цьому року вчені святкують 185-й археологічний сезон у Національному заповіднику "Херсонес Таврійський". За кількістю знахідок він став найбільш багатим за всі роки незалежної України.Артефакти дійсно вражають. В одній лише центральній частині заповідника дослідники наткнулися на базиліку, імовірно раннього візантійського періоду. Подібна знахідка не радувала вчених останні років сорок.- Нам вдалося детально дослідити 1000 квадратних метрів території, на якій і виявили базиліку, - говорить кандидат історичних наук, завідувач відділу наукових дослідницьких робіт Національного заповідника "Херсонес Таврійський" Олена Кленіна. - Швидше за все, вона датується V-VI століттями. Вдалося відтворити планування споруди на папері. Ми виявили колони, а також фрагменти фрескового розпису на стінах. До слова, в розписах, які переважно зображують образи святих, налічується більше десяти відтінків кольорів.У базиліці дослідники знайшли гему (зріз каменю овальної форми з вирізаним на ньому ювелірами зображеннями). У стародавні часи гему носили на пальцях як кільця і ​​використовували її в якості печатки. Ця знахідка ідеально збереглася, вона зроблена з чорного гагату.

У Краснодарському краї знайшли стародавню «кам'яну бабу»

У Краснодарському краї знайшли стародавню «кам'яну бабу». Вік знахідки оцінюється приблизно у три тисячі років. Кам'яна статуя, виготовлена ​​близько трьох тисяч років тому, знайдена на фермерському полі у Новопокровському районі Краснодарського краю.
Передбачається, що «кам'яна баба» висотою близько двох метрів і вагою в 500 кг колись належала скіфам.
В даний момоент скульптуру вивчають експерти Краснодарського музею імені Феліцина.
Артефакт виявив механізатор Андрій Маслов під час оранки поля. Скульптура лежала на глибині півметра, що дозволило
зачепити її  плугом.
Цілком імовірно, що на місці виявлення «баби» знаходився скіфський курган, - багате поховання одного з вождів.



 

У музеї Керчі представили унікальні експонати перших століть нашої ери

Керченський історико-археологічний музей розпочинає новий проект - «Музейні рідкості». Основна ідея проекту полягає в показі унікальних археологічних експонатів у вигляді короткострокових виставок в рамках існуючої експозиції «Історія Боспорського царства», - розповіли в КІКЗі. Новий проект «Музейні рідкості» розпочав свою роботу з виставки «Античне дерево: грані можливого». На виставці представлені унікальні експонати античного періоду з фондів Бахчисарайського і Керченського заповідників.