Гривня: древня грошова одиниця слов'ян

Гривня київського типу

Гривня - одна з найдавніших грошових мір у слов'ян. Етимологічно слово «гривна» походить від слова "грива", яке ще на санскриті (hriva) означало "шия" (зараз в українській мові зберігся відповідник цього слова у формі "загривок"). Ще з часів бронзового віку в індоєвропейських племен серед вищих каст, особливо воїнів, існував звичай носити золоті гривні, - дротини і пластини із золота, зазвичай круглої форми, які через високу вартість використовувались у якості платіжного засобу. Частіше за все це були м'яко закруглені обручі, з кінцями у вигляді голівок левів, прикрашені кольоровою емаллю. Коштовні гривни створювалися цілком із золота.

Назва гривна як еквіваленту грошової одиниці згадується в джерелах вже в Х ст.: у "Повісті минулих літ" князь Олег, прийшовши з Півночі, оволодів Києвом і "встановив варягам давати від Новгорода гривен триста на рік, заради миру". Тобто, вже на межі VIII-ІХ ст. гривні активно використовувались під час здійснення торгових операцій, сплаті данини, як міра ваги і лічби.
Однак, слово "гривна" на Русі мало кілька значень: як еквівалент монети, як вага і як відзнака.

Шийна гривня

З XI століття за словом "гривна" закріпилось інше значення — вагове. Вага срібла могла складатися з певного числа однакових монет, тому поступово виник рахунок їх на штуки. З часом на Русі з'являються гривна срібна (вагова — між 160 та 205 грамами залежно від типу) та гривна кун (лічильна). Цікаво, що спочатку їхня собівартість була однакова, але далі, внаслідок нестабільної ваги монет, одна гривна стала дорівнювати кільком кунам. В XII столітті Гривна срібна (близько 204 г) по цінності вже дорівнювала 4 гривням кун (1 гривня кун = близько 51 г).
Гривна кун відповідала певній кількості платіжних одиниць (монет). В XI ст. Г.кун =20 ногатам=25 кунам=50 різанам; В ХІІ ст. Г.кун=20 ногатам=50 кунам (куна протягом століття зменшилась вдвічі). Цікаво, що в нинішній Хорватії грошову одиницю називають кунами за давньою традицією.

Монети Древньої Русі та ВКЛ: 1. дирхеми, 2. злотники, срібляники, 3. ногати, 4. гривня київського типу, 5. гривня литовського типу

Гривня чернігівського типу.

Гривня новгородського типу.

Гривня булгарського або волзького типів.

Як грошова одиниця гривня була поширена не лише у Східній та Центральній Європі, але й у Центрально-Західній: у Польщі, Наддунайських землях та на Балканах. У XIV ст. у Польщі в законодавстві Казимира Великого виру (штраф) за вбивство шляхтича визначали сплатою 60 гривень, за простого лицаря 30 гривень, а лицаря останньої категорії - 15 гривень. Як грошова одиниця гривна була поширена і у Великому Князівстві Литовському.

Певні зміни у функціонуванні гривни виникли у XIII ст., коли для новгородських злитків срібла, поруч із назвою «гривна» почала вживатися назва «рубль» (від цього й походить сучасна назва російської грошової одиниці). Усі монетні типи гривень, окрім новгородських, проіснували до середини — другої половини ХІV ст. Новгородські, найбільш життєздатні, — до кінця XV ст., і поступово були витіснені монетами чужоземних княжих дворів. Вже у XV ст. злитки взагалі виходять з обігу, а рубль залишається як грошово-лічильна одиниця. Саме рубль (українська назва — «карбованець») стає символом російської, а потім і радянської монетної системи. Гривна ж продовжувала існувати до XVIII століття лише як вагова монета — «гривенка». Вона, до речі, ділилася на 48 «злотників», а вони, в свою чергу, — на 25 «почок».

В часи Національно-Визвольної Революції початку ХХ ст. уряди УНР, гетьманування Скоропадського та Директорії були відновлені історичні традиції українців називати гроші гривнями.

(Хронологія випусків гривень українськими урядами)

5 січня 1918 року — 100 карбованців (ескіз Г.Нарбута); 6 квітня 1918 року — 25 та 50 карбованців (Народна назва — «лопатки» (з-за зображеного на них селянина з лопатою), ескізи О.Красовського);

17 жовтня 1918 року — 10, 100 та 500 («горпинки») гривень (ескізи Г.Нарбута)

жовтень 1918 року — 1000 та 2000 гривень (ескізи І.Мозолевського);серпень 1919 року — 10 («раки») та 1000 карбованців (ескізи Григорія 3олотова), 100 карбованців (ескіз Г.Нарбута) та 250 карбованців («канарейки», ескіз Б.Романовського); жовтень 1919 року — 25 карбованців (ескіз А.Приходька).

З більшовицькою окупацією України гривню як грошову одиницю почали активно витісняти. «Більшовицькі тисячки» запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України, мали мізерний курс (1 золотий карбованець = 5457000000 радянських карбованців). В наслідок грошової реформи1922—1924 років у обіг були введені радянські червінці (1,6767 г золота). 1924 року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював 1/10 червінця. Ця подія стала моментом остаточного утвердження більшовицької валюти.

Зі здобуттям незалежності в 1991 році почали говорити про грошову реформу, у результаті якої б і замінили комуністичні карбованці/рублі на національну валюту. 1992 року перші зразки української національної валюти було виготовлено в Канаді за ескізами В. І. Лопати. Однак в обіг в Україні з 1992 року було введено тимчасову валюту, розраховану на перехідний період, — український карбованець, або купоно-карбованець. Саме ця грошова одиниця ставала протягом 1992–1995 років жертвою інфляції, зумовленої економічною кризою перехідного періоду.
В наслідок стабілізації економіки, впродовж 15 днів — від 2 до 16 вересня 1996 року — в готівковому обігу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх. Після 16 вересня 1996 року приймання карбованців в усі види платежів було припинено, і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала національна українська валюта - гривня.