Данило Братковський: забутий і повернений діяч, поет та герой українців

26 листопада у Луцьку відбулись урочисті заходи з нагоди дня пам'яті Данила Братковського – видатного лучанина, патріота, україн­ського шляхтича, захисника православної  віри і талановитого поета-інтелектуала. Ім’я видатного українця було несправедливо забуте, а тому громадські та культурні діячі Волині та Луцька вирішили повернути із небуття й забуття його творчу спадщину своїм землякам та історію його життя та подвигу. 

Забутий патріот з Волині часів Мазепи

Данило Богданович Братковський народився у другій половині XVII століття. Належав він до старовинного українського шляхетського роду, який був розповсюджений у Брацлавському та Волинському воєводствах. Варто зауважити, що жоден з представників цього гербу не піддався спокусі покатоличення і не зрікся національної самобутності. Характерними особливостями Данила було ревне відстоювання батьківської віри й української ідентичності та ідеї. Він увійшов до історії як один з найактивніших захисників православ’я свого часу.

Під час навчання та служби при дворі польського короля доля його звела з Іваном Мазепою, з яким він неодноразово пересікався в подальшому. Сам Данило фактично зразу став впливовм і активним громадським і культурним діячем того періоду не лише на Волині, але і в межах Правобережної України, і саме завдяки його заходам із захисту православної віри. На початку 80-х рр. XVII ст. католицьке й уніатське духовенство розгорнуло у Речі Посполитій новий наступ на православну церкву: у Любліні намагалися скликати об'єднавчий церковний собор. Українська громадськість чинила активний спротив утискам української церкви, і не останню роль у боротьбі відіграла депутація Луцького православного братства, у складі якої був і Данило Братковський. Після виступу у Люблині він полум’яно відстоював віру на численних сеймиках Київщини та Волині.

У 1697 року Данило Братковський видає у Кракові збірку віршів «Світ, оглянений по частинах», написаних старопольською мовою. Варто зауважити, наклад видання як на той час був надзвичайно великим - 4 тисячі примірників. Вірші мали сатиричне спрямування («Диспут убогого з паном», «Банкет на сеймику», «Рівність» та ін.). Це гостра сатира, що викриває принижене становище бідних православних українців у Речі Посполитій, де на той час для них існували чіткі станові та релігійні обмеження. У своїх віршах український шляхтич поєднав бароковий гуманістичний стиль з сатиричним осмисленням реальності.

Але свої знання і вміння Братковський використовував не лише у кабінетах і сухих теоріях. Він не боявся брати участь у виступах і повстаннях проти поляків. 1700 р. Данило відвідав гетьмана Івана Мазепу з поханням приєднати Правобережжя до Гетьманської Дежави, однак, не добившсь підтримки, взяв участь у повстанні під проводом Семена Палія. При цьому, його внесок у повстання був наскільки значним, що воно поширилось майже на всю Правобережну Україну, Галичину та Волинь. Відозву Братковського до українців Семен Палій назвав такою ж гострою та разючою, як і козацькі шаблі. Але 1702 року його схопили польські жовніри разом з відозвами та листами до Палія та Мазепи.

За тогочасними законами його могли одразу ж розстріляти, однак, через благородне походження, його ув'язнили і піддали шляхетському суду. Впродовж місяця, знаходячись у заточенні в Луцькому замку, він впорядковував з нотаріусом свої господарсько-фінансові справи, складав заповіт нащадкам і готувався до мученицької смерті. Так як на слідстві він ні в чому не зізнався, і нікого не видав, через місяць йому було присуджено три рівні тортур (в т.ч. дибу). 26 листопада 1702 року його вивели на ешафот, де суддя запропонував уникнути смерті каяттям за участь у повстанні і вибаченням перед королем. Але патріот-Братковський категорично відкинув пропозицію зрадити свою справу, і навіть взяв на кпини цю ідею. Як пишуть в літописах, він був «сім разів мордерсько зістав стятий», тобто йому почергово повідрубували руки, ноги, голову, а потім ще й навпіл розітнули тулуб. Як виявилось, його головний твір «Світ, на сім частин розділений» виявився пророчим для автора твору…

Але поневіряння українського патріота не закінчились і після мученицької смерті. В історичному сенсі його доля нагадує епопею з Мазепою: в оцінках сучасників та наступних дослідників-поляків йому наліпили ярлик «зрадника», а тому про його діяльність та творчість намагались не згадувати. Якщо ж ім’я Братковського десь і виринало, то лише у темному і неприглядному світлі. В російській історіографії про нього взагалі намагались не згадувати, адже він був наближеним до Мазепи.

Місія можлива: повернути героя українцям

До XIX століття про Братковського несправедливо забули. Взагалі. З попелу забуття його повернув  Михайло Драгоманов у своїх історичних дослідженнях. Це надихнуло Михайла Старицького зробити Братковського головним героєм його драми «Остання ніч», до театральної постановки якої Микола Лисенко написав музику. Але в радянські часи про нього знову «забувають» - більшовикам потрібні були інші герої.  

У 80-х роках ХХ століття, в часи горбачовської перебудови, ім’я великого українця повертає Валерій Шевчук: у статті «Діамант у попелі» відомий літературознавець привернув увагу українства до героїзму та творчості луцького шляхтича. Зі здобуттям незалежності, на поч. 90-х, одну з вулиць його рідного Луцька перейменували на його честь. Але найвагоміших результатів у цій справі вдалося досягнути лише у новому тисячолітті: у 2002 році, відзначаючи 300-річчя з дня страти Данила Братковського,  провели першу науково-практичну конференцію, присвячену видатному лучанину. На ній у громадських та культурних діячів Волині та Луцька народилася ідея повернути Україні ім'я героя та поета, який пішов на мученицьку смерть за ідеали рівності, свободи України та православ’я. Тогочасний голова братства Луцького Хрестовоздвиженського Братства Андрія Первозваного Андрій Бондарчук доклав багато зусиль для видання головного його  твору - «Світ, оглянений по частинах». Гроші на книгу збирали усією громадою, що дозволило 2004-го року виддрукувати його український переклад, здійснений чи не найкращим знавцем барокової української літератури Валерієм Шевчуком.

Тоді ж почалися пошуки його останків у братській Хрестовоздвиженській церкві, де він заповів себе поховати. Адже псля приходу більшовиків храм перетворили на планетарій, а поховання в крипті були сплюндровані. Після довгих пошуків були віднайдені кістки понад півсотні похованих там людей, з-поміж яких, безперечно, і прах великого поета. Цей факт перетворює маленьку луцьку церкву на пам’ятку національного значення. До неї приходять поклонитися могутньому духу і звитяжній самопожертві патріота, вислови якого увійшли до цитатника націоналістів.    

Творчість Данила Братковського актуальна та цікава і нині. Вона надихнула відомого українського співця Тараса Компаніченка на дослідження його доробку. Він, та його «Хорея козацька» взяли до свого репертуару численні твори українського поета. Вони идо лучились до ініціативи Художнього музею м. Луцька, який декілька років поспіль проводить мистецькі акції по вшануванню великого предка.   

Цьогоріч, на 310-і роковини з дня страти Данила Братковського, вперше відбулась

страдна хода останнім шляхом, яким вели засудженого до місця страти: від замку Любарта до Ринкового майдану. Особливістю цієї події стало те, що її вперше спільно провели усі патріоти краю: Художній музей (відділ ВКМ), Козацьке Стрілецьке Братство, Хрестовозвиженське Братство Андрія Первозваного, українське духовенство Волині та Луцька (КП). До того ж, на стіні приміщення Хрестовоздвиженського Братства, до якого належав луцький шляхтич, цього року розмістили проект майбутнього рельєфу меморіальної дошки, присвяченій Данилові Братковському (за поектом художника Миколи Кумановського й за підтримки книговидавця, отамана Козацького Стрілецького Братства, Віктора Федосюка).

До того ж, традиційними для Луцька стали т.зв. «дні Братковського»: в 20-х числах листопада щороку проводяться поминальні обіди і панахиди з мітингами в історичній частині міста. Для шкіл столиці Волині стали традиційними «Уроки Братковського», покликані виховувати у молоді патріотичні почуття та любов до України. І на цьому громадські та культурні діячі не збираються зупинятися. Наступного року і в подальшому  заходи планують проводити в історичному, реконструкторському стилі – у строях та антуражі того часу. Паралельно має проводитись науково-просвітницька робота симпозіуму-практикуму «Данило Братковський – митець і герой», із залученням найвідоміших українських істориків, мистецтвознавців та художників.

Але найголовнішим завданням для лучан є початок процесу канонізації Данила Братковського, і зачислення його до мучеників за православну віру. Адже він свідомо обрав цей шлях, заповівши: «Синам і дочкам своїм наказую, щоб вони держалися тої віри, за яку я вмираю»!

Сергій Дрозд