Традиції бойової боротьби на українських землях

Боротьба та різноманітні бойові прийоми наступу й самооборони здавна використовувались на наших землях. Саме їх виникнення було життєво необхідним для наших предків задля забезпечення обороноздатності свого роду та землі своїх предків. Напрацьовані тисячоліттями борні з ворогами військові уміння передавалися при посвяченні від старших воїнів-професіоналів до юнаків, які ще лише починали опановувати військову науку. Умовно цю науку можна поділити на дві категорії: мистецтво бою (вміння майстерно використовувати зброю на полі бою) та бойове мистецтво (вміння використовувати власне беззбройне тіло задля оборони та наступу). Обидві ці бойові дисципліни, набуті тисячолітніми змаганнями з кочовиками та іншими загарбниками, передавалися з покоління в покоління від найсильніших і найспритніших воїнів юнакам. Бойові мистецтва та бойові навички були втаємниченим знанням, а тому не кожен не кожен міг їх навчитися у майстра і не кожен міг їх опанувати. Амазонкомахія. Фрагмент фризу з Боспору. ІV ст. до н.е Одним з найпоширеніших видів подібних бойових мистецтв серед індо-європейців, до яких належать і наші предки, була боротьба, яка нині відома під ім'ям класичної чи греко-римської. На її давнє поширення серед аріїв вказує маса сукупних фактів, розкиданих по різноманітних джерелах: від “Ріг-веди” та “Іліади” з “Одісеєю”, до знахідок в образотворчому мистецтві та традиційних видах боротьби. Упевнено можна сказати, що подібним класичній боротьбі видам бойових мистецтв понад чотири тисячоліття; її різновиди розійшлись із пересуванням аріїв по всій Євразії. Та знання про боротьбу в цю добу ми майже нічого не знаємо — Скіфія, як тоді називали нашу землю чужинці, була мало досяжною для іноземних подорожників, а тому і описів про деталі життя давніх воїнів ми майже не знаємо Однак, перші більш-менш постійні неопосередковані згадки про поширення борцівських традицій на теренах України дійшли до нас з часів Русі. Боротьба в цю добу отримала потужний поштовх для розвитку, адже не лише князі та бояри, а й прості дружинники та вої повинні були підтримувати фізичну форму в двобоях та полюваннях. Адже нерідко, як згадують літописи, не лише прості ратники, але й князі виходили на герць із ворогом, щоб закінчити війну “малою кров'ю”. Одна з найдавніших  згадок про подібну боротьбу зафіксована  в нашому літописанні, дружинному епосі  та українських казках. Так, під 992 р. оповідається про боротьбу Микити Кожум'яки  з печеніжином: "І розміривше межи обіма полкоми, пустиша к собі, і ястася, і почаста ся кріпко держати, і удави печенізина кріпко в руку до смерті і удари ім об землю". Як бачимо, тут  чітко описаний прийом здавлення  та кидку через себе (об землю). В  тому ж літописі під 1022 р. подано опис боротьби князя Мстислава з косожином Редедею: "І яста ся бороти кріпко, і надолзе борющемася іма, нача ізнемагати Мьстислав, бя бо велдик і силен Редедя... удари ім об землю і винзе нож, і заріза Редедю... " Іншим джерелом, що оповідає про борців, які жили за тисячоліття до нас, є билини. Оповідаючи про надзвичайні подвиги кращих хороборів-богатирів, їхні побратими та співці донесли до нас і видатні сутички та деякі прийоми оспіваних героїв: Вивчав Добринюшка боротися, Вивчав він  з крутою, з носка спущать... Пройшла про  нього слава великая, Майстер був  Добринюшка боротися, Зшиб осударя  Іллю Муромця на сиру землю.... В даному випадку  описано кидок, який нині відомий  як підсічка. В билині “Ілля Муромець та Ідолище” описується застосування прийома, який нині відомий як кидок із захопленням двох ніг: Старий козак  бо Ілля Муромець... Хватив як його та за ноги, І трахнув його об цегляну підлогу. Не менш красномовними є ілюстрації з Кеніксберзького літопису. Деякі малюнки показують розпал січей, коли, за словами літописців, “січа злая” починалась, і вої та дружини починали битися врукопаш. Відтак, як бачимо, традиції боротьби на наших землях такі ж древні, як і наша державність, а слава про давніх борців-героїв (як Микита Кожум'яка та Ілля Муромець ) живе в народі і по цей день нарівні з новітніми героями (Іван Корінь та Іван Піддубний). Однак, через довгу окупацію України сусідами, як відомо, бойові традиції окупаційною адміністрацією переслідувались. Це яскраво ілюструє створення "радянського" виду рукопашного бою - самбо: за легендою, під час його створення були включені усі національні види самооборони "радянських народів", однак українську боротьбу у ній не зазначили... Кирило Кожум'яка. (Угрюмов Г.І. Випробування сили Яна Усмаря. 1796—1797.)