У Києві презентували реконструйовану лодію IX-XI століть

Днями у Києві відбулась презентація середньовічної лодії IX-XI століть. Урочистий запуск на воду  точної копії середньовічного судна під назвою "Князь Володимир" відбувся у середу, 15 квітня .
Захід став завершенням 14-річного експерименту зі створення давньоруської лодії, у якому взяли участь вчені з України та Росії. Проект відбувся завдяки спільним зусиллям "Парку Київська Русь" та Інституту археології Національної академії наук України.
Східні слов'яни стали здійснювати плавання по Чорному і Середземному морях вже в VI-VIII століттях. Їх судна були трьох типів - скедії, лодії та кораблі. Слов'янські лодії були досить великими суднами, у яких розміщувалися 40 і більше осіб.
Під час створення лодії "Князь Володимир" за основу взяли креслення скандинавських човнів, тому що реальних зразків давньослов'янської лодії досі виявити не вдалося.

Печатки і срібляники Мстислава Володимировича

 Князь Мстислав Володимирович Хоробрий народився у 983 році. Близько 990 року він отримав Тмутараканське князівства в уділ. Йому вдалося підкорити приазовських хозар, в 1022
році він виступив проти алан. Вважають, що це сталося через війну Візантії з Грузією. Алани були союзниками Грузії, тоді можна припустити, що Мстислав був союзником Візантії. Косоги були прикордонним племенем абхазо-адизького походження, які займали території у районі Маницького шляху і, можливо, знаходились у складі аланського племінного союзу. Коли обидва війська зустрілися, касозькі князі вирішили викликати Мстислава на поєдинок. Його й оспівали співці князя Мстислава. Пізніше цей дружинний епос увійшов до літописів. Літописець Никон записав його деталі на Таманському півострові. (Пізніше цей епізод згадується і у «Слові о полку
Ігоревім»). Суперники боролися без зброї, і лише побореного суперника дозволялось добити, як це і зробив Мстислав. На честь цієї перемоги і на честь Богородиці, яку князь молив про допомогу перед битвою, Мстислав заклав кам'яний храм у своїй столиці, сліди якого були виявлені під час розкопок.
У 1024 році Мстислав почав війну зі своїм братом Ярославом, Київським князем. У той час як Ярослав придушував заколот у Суздалі, Мстислав підійшов до Києва, однак місто йому не піддалося. Облягати стольне місто Мстислав не став і попрямував до Чернігова, жителі якого здалися йому. Втихомиривши заколот у Суздалі, Ярослав попрямував до Новгороду, для збору військ проти брата.
У 1024 році біля Листвена, у Чернігівському князівстві, відбулася битва Мстислава з Ярославом, в результаті якої Ярослав був розгромлений і утік до Новгорода. Мстислав виявив рідкісну для того часу великодушність, відправивши послання Ярославу і давши йому знати, що той може повертатися без побоювання до Києва і правити як верховний князь Правобережжя Дніпра. Ярослав не повірив йому і правил Києвом через намісників до тих пір, поки не зустрівся з Мстиславом під Києвом, у Городці. Там брати уклали мир, за яким Ярославу відходив
Київ і права сторона Дніпра, Мстиславу ж дісталася ліва  з Черніговом і Переяславом.
Ставши Чернігівським князем, він не обділяв увагою своїх володінь у Тмутаракані. У Никонівському літописі, під 1029 р. повідомляється про переможний похід Ярослава на
ясів. Очевидно, в першоджерелі йшлося про Мстислава. У 1031 році русько-аланський флот з'явився на Каспійському морі. Був висаджений десант поблизу Баку, якому вдалось розбити військо ширваншаха. Піднявшись вгору по Курі, руси і алани вступили в землі Аррана. Після цього загін через Вірменію пішов на Візантію. У цій експедиціі могло брати участь лише військо Мстислава.
Мстислав і його союзник, аланський князь, сподівалися отримати факторію у гирлі Кури. 1032 року вони знову з'явилися в Аррані. Прибуле військо було атаковане об'єднаними силами дербентців, лезгинів та табосаранців. Прорватися через гори зміг лише невеликий загін на
чолі з аланським князем. У 1033 р. об'єднане русько-аланське військо намагалося помститися дербентцям, але без особливого успіху.
Мстислав загинув на полюванні у 1036 році і був похований в недобудованому соборі св. Спаса. З Любецького синодика відомо, що хрестильним ім'ям Мстислава було Костянтин. Така коротка історична довідка про мужнього і невгамовного князя Мстислава Володимировича.
У 2009 році, в околицях міста Володимир-Волинський, місцевим жителем було знайдено Висла печатка діаметром 35 мм і товщиною 6 мм, на лицьовій стороні якої - погрудне зображення князя у князівській шапці, у правій руці - хрест на довгому держаку через плече, у лівій руці - круглий щит, колончатий надпис на грецькій мові: «Костянтин»; на зворотному боці печа-
ти грецький напис: «Господи допоможи рабу своєму Кон»
(Фото 1).

До теперішнього часу була відома подібна печатка в єдиному екземплярі, яка зберігається в приватній колекції у Києві (опублікована на сайті Приватних колектцій; книга «Монеты Тмутараканского княжества» К.В. Бабаев, 2009 г.). Також відомі три срібляника, які приписують князю Мстиславу Володимировичу. Один примірник, знайдений на Тамані, зберігається в Одеському музеї (опублікований С. Р. Рябчиковим у 2001 році), два інших примірника зберігаються у приватній колекції в Києві, їх місце знахідки також відомі: один знайдений у Київській області, інший - у Хмельницькій області (фото 2). У наукових колах точилось багато суперечок з приводу цієї монети, щодо її приналежності до князя Мстислава Володимировича.  Новознайдена Висла печатка остаточно ставить крапку у цих суперечках, оскільки видно, що печатка була взята за зразок для даної монети. Подібне ми зустрічаємо на срібляниках  Тмутараканського намісника боярина Ратибора, де так само монета є наслідуванням його печатки. На одному з публікованих примірників срібляника Мстислава добре видно ім'я в кінці легенди на зворотній стороні - КОН, з тильдою над іменем, те ж саме ми бачимо на вислій печатці.
Нова печатка князя Мстислава Володимировича, знайдена на території України, є унікальним
сфрагістичної пам'ятником історії Київської Русі.

На Замковому майдані у Луцьку утворився провал в невідоме підземелля

За попередніми оцінками, глибина підземелля становить не менше двох метрів. Більш точно про його розміри можна буде говорити після того, як археологи розчистять його від шару глини.
На бруківці посеред Замкового майдану у Луцьку, в п'ятницю, 12 квітня, утворився провал в підземеллі.
«Це підземелля. Яке воно? Чи це каналізація польська, чи радянська, це первісне підземеллі середньовічне, або щось інше можна буде сказати тільки після дослідження », - пояснює археолог історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» Віктор Баюк, який працює на місці події.

Англійських ветеранів війни реабілітують через археологічні розкопки

В Англії ветерани війни, які отримали бойові поранення, проходять реабілітацію на археологічних розкопках. Реабілітаційний проекті Caerwent розробили для якнайшвидшого відновлення солдатів, які отримали поранення в Афганістані. Їх залучили до археологічних розкопок романно-бритської кам'яної будівлі, яка розташовується на полігоні Caerwent. Для цього організація Військової археології (DIO) та Університет Лестера (UofL) розробили спеціальну інноваційну програму.Під керівництвом досвідчених археологів солдати займаються безпосередньо розкопками руїн будівлі, а так само отримують навички в камеральній обробці матеріалу.

Капітан Пол Джонстон-Армстронг на археологічних розкопках

Капітан Пол Джонстон-Армстронг 29 років, член Королівської військової поліції, з Ньюпорта, був поранений у 2009 та 2010 роках в Кабулі. Отримав перелом хребта і пошкодження нервових закінчень - «Я перебуваю тут вже два тижні, і це дуже, дуже добре, я дійсно насолоджуюся тим, що роблю щось нове ... Ми тут будемо працювати ще кілька днів, а потім нас повинні відправити на аналогічні розкопки в місто Солсбері. Для мене це хороша фізична і психологічна тренування ... Крім того, я знову з солдатами, а нам близький дух товариства. У нас завжди що-то відбувається - то лекції вечорами, про хімічну зброю у часи Римської Імперії, то ми виїжджаємо в село ».Кваліфікований археолог сержант Діармад Уолш: «Ключем до успіху проекту є те, що солдати беруть участь у всьому археологічному процесі від риття землі до камерального вивчення матеріалу. Ця програма дає їм щось корисне, дозволяє підвищити свою самооцінку, дає їм почуття мети показує до чого прагнути »

На Тузлі виявили жертовник 4 ст. до н.е.

Вівтар і восьмиметровий жертовник виявили учасники Східно-Боспорської експедиції на острові Тузла. Микола Сударєв, керівник Східно-Боспорської археологічної експедиції РАН, розповів, що вівтар і жертовник були виявлені під час розкопок стародавнього некрополя. Археологам вдалося встановити приблизний час створення вівтаря - 4 століття до н.е. (час початку правління Боспорським царством на чолі з династією Спартокидів​​). Біля вівтаря був знайдений багаторівневий 8-метровий жертовник із залишками тварин.

Острів Мис Тузла з Мітрідатової гори

За словами вчених, знайдений жертовник унікальний за своєю глибиною і формою. За час розкопок на Тамані подібних вівтарів ніхто не знаходив.

Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/history/_arheologi-znajshli-na-misi-tuzla-davnogreckij-vivtar/491611">Gazeta.ua</a>

У Криму оголосили війну "чорним археологам"

Республіканський комітет Криму з охорони культурної спадщини підготував план заходів з протидії несанкціонованим археологічним розкопкам.

Про це повідомив заступник глави комітету В’ячеслав Зарубін, інформує прес-служба Радміну АРК.

"Залишити хвилю грабежів можна тільки спільними зусиллями органів охорони культурної спадщини, музеїв та історично-культурних заповідників, органів місцевого самоврядування, громадськості та правоохоронних органів", - заявив він.

План передбачає регулярне проведення рейдів з виявлення незаконних розкопок. До цієї роботи будуть залучені правоохоронні, наглядові органи, історично-культурні заповідники, вчені-археологи, громадські інспектори.

Окрім того, продовжиться робота з паспортизації об'єктів археологічної спадщини, археологічних досліджень об'єктів, схильних до найбільшої загрози розграбування та знищення.

Зарубін нагадав, що на території Криму лише на державному обліку є понад 9 тис. пам'яток культурної спадщини, з них більш як 5 600 пам'яток археології - від епохи палеоліту до пізнього середньовіччя.

"Чорних" археологів, передусім, приваблюють античний і ранні середньовікові некрополі у Бахчисарайському, Білогорському, Кіровському, Ленінському, Сакському, Сімферопольському, Чорноморському районах, на територіях Алуштинської, Керченської, Феодосійської, Ялтинської міськрад.

Так, 2012 року були зафіксовані факти розграбування могильників у межах печерного міста Бакла біля села Скалисте, на східному схилі м.Мангуп біля села Залісне, незаконного руйнування і пошкодження із застосуванням металодетектора пам'ятки археології місцевого значення - таврського притулку Кизик-Кулак-Кая біля села Красний Мак.

Матеріали за всіма виявленими фактами незаконних розкопок направлені до правоохоронних органів та органів прокуратури.

Зарубін зазначив, що принципове значення для припинення вказаних протиправних дій має вдосконалення законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Передусім, це стосується об'єктів археологічної спадщини, відповідальність за пограбування і знищення яких має бути такою самою, як і щодо пам'яток культурної спадщини.

На Луганщині досліджують одну зі ставок золотоординських ханів

Тепер би від "чорних археологів" все-це вберегти...

Історичні джерела свідчать, що хани Золотої Орди, крім регулярних таборів у Судаку, Азові, Сараї на Волзі, мали літні ставки, своєрідні резиденції, куди переїжджали зі своїм двором, гаремом, прислугою, охороною, ремісниками й торговцями. Літня ханська база нагадувала місто з сотень юрт, наметів і кибиток. Знайти конкретне місце ханської ставки дуже важко. На території України до цього часу вони були невідомі.

Співробітники Археологічного Центру Спадщина Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля під час історико-краєзнавчого дослідження знайшли та локалізували місце розташування річної ставки ханів Золотої Орди XIV століття на території Попаснянського району Луганської області.

 

За інформацією прес-служби університету, місце бази золотоординських ханів Далевським археологам вдалося знайти за концентрацією підйомного матеріалу.

 

Ставкою ханів був гребінь вузького вододільного плато діаметром трохи менше кілометра, обмеженого з півдня та півночі ярами. Плато полого спускається до джерел питної води та до переправи на лівобережну донецьку пойму.

 

Уже кілька років від місцевих краєзнавців співробітники університету отримували інформацію про те, що на одному з вододільних плато правого берега Сіверського Дінця місцеві жителі регулярно знаходять татарські монети та предмети побуту. Археологи відреагували на інформацію і провели огляд району.

 

Отриманий речовий матеріал представлений мідними та срібними монетами (знайдено більше 3000 монет), заготовками для їх карбування, свинцевими одиницями ваги, залізними сокирами, вудилами, мідними та срібними жіночими прикрасами, фрагментами олов'яних дзеркал, шматками срібної руди, побутовими предметами та їх уламками.

 

Археологи припускають, що виявлена ​​ставка належала хану Абдаллаху (1361-1370 рр.). Цей хан був нащадком відомого хана Узбека, що розповсюдив у 1320 році іслам в Орді і заборонив посилати на Русь баскаків для збору данини. По суті Абдаллах-Хан був останнім ханом з династії Батия, тобто Батугідом. Він отримав владу за підтримки могутнього полководця та беклярбека Мамая.

 

Історичні джерела свідчать, що хани Золотої Орди, крім регулярних таборів у Судаку, Азові, Сараї на Волзі, мали літні ставки, своєрідні резиденції, куди переїжджали зі своїм двором, гаремом, прислугою, охороною, ремісниками й торговцями. Літня ханська база нагадувала місто з сотень юрт, наметів і кибиток. Знайти конкретне місце ханської ставки дуже важко. На території України до цього часу вони були невідомі.

Данські вчені проведуть масштабні дослідження поховань часів вікінгів та християнізації країни

Щоб дізнатися про те, чи є останки датчан з-посеред перших християнських поховань у скандинавській країні, південно-західний Ютландський Музей і Південно-Данський Університет отримають 8 мільйонів данських крон (мільйон євро) на дослідження у цій галузі. Проект, розрахований на чотири роки, підтримує фонд "Velux".
Хіміки та судово-медичні експерти Південно-Датського Університету мають намір дослідити 1200 скелетів доби вікінгів за тисячолітній період - аж до початку ХІХ століття. Останки були знайдені при розкопках у Рібе, і вперше за багато років європейським вченим випала можливість вивчити великий матеріал.Скелети вже перенесені до судово-медичного Інституту університету, де їх дослідять більш детально в рамках дослідницького проекту, реалізація якого почнеться у березні 2013 року.
"З таким матеріалом ми дійсно зможемо прийти до цікавих результатів", - сказав антрополог Інституту судової медицини Йеспер Лієр Больдсен.
Разом з ученим з Інституту фізики, хімії і фармації Кааре Лунд Расмуссеном він повинен провести аналізи численних останків данців.
Дослідником надається унікальна можливість заглянути, як розвивалося населення, і яким було здоров'я древніх жителів Данії. Крім іншого, під Рібе були знайдені скелети людей з найперших християнських поховань, і в цьому зв'язку хімічні дослідження можуть показати, чи є ці скелети останками датчан, або ж християни, знайдені в похованнях, були німцями чи голландцями.
На деяких кістяках є сліди ртуті. Передбачається, що вони належать ченцям, які писали чорнилом, що містять в той час велика кількість рідкого металу.
Крім того, вченим надається можливість дослідити стан питної води того періоду часу, який, як передбачається, також могло вплинути на смертність людей, повідомляє інформаційний портал dansk.ru з посиланням на Historie Online.

Федір Острозький: український князь, європейський король і святий

Федір Данилович Острозький (*1360 — †1446) — князь, луцький воєвода, староста, православний монах і святий (1386–1392 рр.). Зробив багато для оборони і розбудови українського суспільства у складі Великого князівства Литовського в XIV–XV ст.

Так сталося, що практично усі маєтки його батька потрапили в руки старших братів і з юнацьких років Федько був змушений робити собі кар'єру з мечем у руках. Поклав міцну підставу земельному багатству свого роду. 1385 року пан Чурило-Бродовський записує (дарує) йому свій родовий маєток Бродово, аби князь, його дружина і нащадки "печаловали са душою моєю и жоны моее душею". У 1386 р. грамотою, даною 11 травня в Луцьку, Владислав II Ягайло і, що завоював на Волині місця, зайняті угорцями, Вітовт віддали в спадкоємне володіння місто Острог з повітом і містами ж Заславом, Корцем і Хлопотиним князю Федорові Даниловичу з його потомством (в інших джерелах — підтвердив його права на Острог і, поверх того, дав йому міста Корець і Заслав з багатьма селами).


Князь Федір Острозький набув популярністі у війні русько-литовського князя Свидригайла проти польського короля Владислава, мужньо захищаючи Волинь від поляків. Вітовт у 1396 р. збільшив його володіння. Популярним на військовій службі він стає під час походу у 1404 р. на Смоленськ. У 1410 р. Федір Данилович взяв участь у знаменитій Грюнвальдській битві в якості командира 51-ї литовської хоругви і особливо відзначився під Танненбергом, захопивши неприступний замок Рейсінберг. На талановитого полководця звернув увагу король Ягайло, який доручив йому охорону польсько-литовського посольства до Праги. Його вибір не був випадковим, так як найбільш небезпечною ділянкою шляху були гори в Сілезії, а княгинею в Ратиборі в той час була рідна сестра Федора Олена Острозька. Місія виявилася надзвичайно успішною, чехи несподівано для Ягайла дали згоду передати свою корону в руки його брата Вітольда.

Під час боротьби Вітовта зі Свидригайлом за Волинь Федір став на сторону останнього й у 1420 р. звільнив його з ув'язнення в Кременецькому замку. Після смерті Вітовта Федір ужив усі зусилля, щоб звести на престол Свидригайла, наніс полякам цілий ряд поразок і відняв у них Поділля і Волинь.

Широкому загалу мало відомо, що королем Чехії та маркграфом Моравії у період 1422 – 1431 рр. був цей український князь.

Вітольд також був заскочений цим рішенням, так як і гадки не мав залишати Литву. Тоді було вирішено спрямувати до Чехії в якості його намісника Федька Острозького, але, за аналогією із Сигізмундом Люксембурзьким, йому також дали ім’я Сигізмунд, а Корибутовичем назвали для більшого гонору, створюючи враження, що цей намісник не є звичайним підданим великого князя, а представником роду Гедиміновичів. Під цим псевдонімом Острозький діяв у Чехії впродовж 1422-1423 рр. і залишив його одразу після того, як у цьому відпала необхідність.

На Волині та в Галичині князь набрав собі біля 7 тис. воїнів і через Сілезію знову рушив до Чехії. Без особливих труднощів він дійшов до Нового Міста (Вінчова) у Моравії, де проголосив себе намісником Вітольда в Чехії та Моравії. Однак, місцева шляхта хорватського (давньоруського) походження одразу поставилася до нього як до свого власного короля і, відповідно, поступово почали змінюватися настрої самого Острозького. Якщо в Моравії він виступав виключно як намісник Вітольда, то вже в Чаславі Федір присягнув на сеймі чеському народу не як намісник, а як король, не згадавши жодного слова про литовського князя (він присягав не тільки відповідно до обряду гуситів, але і на православному хресті).

За допомогою свого війська він швидко навів порядок в Празі, вгамував грабунки, і не тільки Ян Жижка, але і чашники були змушені визнати Острозького своїм королем, про що 11 червня 1422 р. був зроблений відповідний запис у книзі Міської Ради м. Праги. З цього моменту Федір Острозький і юридично, і фактично стає повноправним королем Чехії та маркграфом Моравії, так як його владу визнали усі міста в країні за виключенням лише одного замку Карлштейн, де засіли 400 католиків, які заявили про свою вірність Сигізмунду Люксембургському.

Ось чому значну частину свого правління в Чехії Острозький присвятив облозі Карлштейну, а також здійснити походи на Пржибрам, Уст’є над Лабою та інші міста Богемії. Однак, ситуація склалася так, що в Празі розпочалися збройні сутички між чашниками та таборитами, і тому Острозький був змушений йти туди вгамовувати пристрасті. Щоб не розпалювати ворожнечу, він не дозволив Жижці зруйнувати Прагу (неймовірно, але саме так задумав зробити Жижка і тільки поява Острозького в Празі перешкодила йому реалізувати цей план, хоча мало хто з чехів сьогодні дає собі звіт у тому, що Злату Прагу, цю перлину європейської архітектури та мистецтва врятував тоді саме цей український князь), намагався усіма можливими способами примирити таборитів із чашниками, аж поки таборити не вирішили, що він діє на боці останніх і в серпні 1427 р. арештували його та посадили в замок Вальдштейн.

Саме в цей момент Олена Острозька змогла переконати брата звернути свою увагу на можливість об'єднання в українських руках усієї Сілезії. Так як мало не усі сілезькі князі мали в собі частину руської крові, то вона досить легко намовила Премка Опільського, Казимира Освецимського, Конрада Козельського та Болька Тишинського підтримати Федора, і йому вдалося тоді заволодіти не тільки Точеком, Гливицями та Глоговом, а навіть і Ченстоховом. З’явилася реальна можливість утвердження на значній частині Сілезії української династії і це викликало надзвичайне занепокоєння не тільки Польщі, а і усього католицького світу.

На цей раз усі поляки об'єдналися проти князя Федора, його війська були розбиті, і у 1431 р. він був змушений залишити територію Сілезії та повернутися в Україну. Чеська і польська історіографії ретельно уникають акцентувати свою увагу на роках правління в своїх країнах українського князя, хоча чеським королем він титулувався аж до 1431 р. і так чи інакше, але суттєво впливав на ситуацію в Чехії та Сілезії. Після того він повернувся вУкраїну.

У 1432 році Федір Острозький і його союзники на ріці Мурафа оточили поляків і лише маленька купка врятувалася, втікши з Галичини. У 1433 році В. Ф. Острозький після кровопролитного бою взяв Кам'янецький замок.

Наприкінці свого життя (за одними даними — бл. 1441, за іншими — бл. 1440 р.), кн. Федір Острозький покинув свої світські справи і постригся у ченці Києво-Печерського монастиря під ім'ям Феодосій. Жив він у Дальній Феодосієвій печері, де і похований, померши монахом. Наприкінці XVI — на початку XVII ст. його було канонізовано і прийнятий до лику святих. 1638 року Афанасій Кальнофійський свідчив, що "преподобный Феодор открыто почивает в Феодосиевой пещере в целом теле". Днями пам'яті преподобного Феодосія Острозького збігається з Днем Незалежності України — 24 серпня (за ст. ст. 11 серпня) і 10 вересня (за ст. ст. 28 серпня).

У стіні Ізборської фортеці знайдені залишки людини

У кладці Ізборськ фортеці знайдені людські останки. Під час перекладання кладкиу дзвінниці вежі фортеці Ізборськ були знайдені залиті вапняним розчином останки людини, повідомляє автор "Живого Журналу" starcom68, історик і археолог Олексій Старков.

"Зовнішній вигляд знайденого дуже нагадує гіпсові виливки, отримані під час розкопок Помпей та Геркуланума", - повідомляє автор ЖЖ.

Це вже друга знахідка вмурованої людини у дзвіниці вежі Ізборська. Перша була зроблена в XIX столітті при її часткової розбиранні. Імовірно, ця знахідка - свідчення древнього культу людського жертвоприношення людини, дух якої має оберігати будівлю від руйнувань.

Фото залишків вмурованої людини