У Львові знайшли древню писанку

Писанку, вік якої становить півтисячі років, знайшли у Львові. Знахідку відкопали на подвір'ї будинку у центрі міста під час дослідження старовинного водозбірника на глибині п'ять з половиною метрів.

Унікальність артефакту полягає у тому, що це перша знахідка такого віку, яка збереглась на шкарлупі гусячого яйця разом із фарбою. Раніше археологи знаходили писанки 12-13-го століть, зокрема, на Львівщині й на Волині, але вони були керамічними.

"Вона потрапила в цей водозбірник, який був заповнений водою частково, і не було доступу повітря. І кожна річ, яка потрапляє в таке середовище, перестає псуватися, тобто вони практично там консервуються", - пояснив співробітник науково-дослідного центру "Рятівна археологічна служба" Остап Лазурко. Науковці припускають, ця півтисячолітня писанка може бути найдавнішою в Україні. Тож, її законсервують і передадуть до музею. До якого - вирішать пізніше.

«Довгі стіни» Неаполя Скіфського нарешті знайшли

Цьогорічний археологічний сезон Кримської передгірної археологічної експедиції КРУ «Історико-археологічний заповідник «Неаполь Скіфський» ще триває, але вже приніс чимало відкриттів та несподіванок. Під час проведення планових розкопок античної та середньовічної фортеці Ак-Кая в Білогірському районі було виявлене довгостінне приміщення, що згоріло в пожежі приблизно на поч. III ст. н. е., тобто, імовірно, в часи готської навали.За словами заступника директора з наукової роботи історико-археологічного заповідника Ірини Шкрібляк, роботи ведуться на ділянці оборонних споруд античного і середньовічного часу.«З отриманих на сьогоднішній день результатів слід виділити виявлені біля стін фортеці довге приміщення, згоріле в пожежі приблизно на початку III ст. н. е. На підлозі приміщення виявлені численні фрагменти розбитих судин і потужний шар кіптяви, що підтверджує гіпотезу про катастрофу, яка спіткала будівлю», - зазначила вона.Роботи з розчищення підлоги приміщення тривають. Крім археологічних розкопок співробітники заповідника проводять перші екскурсії по відкритому у листопаді минулого року археологічному парку Ак-Кая.
На сьогодні, за словами Ірини Шкрібляк, розроблено два маршрути: короткий - виключно до фортеці Ак-Кая, і довгий, що включає фортецю, святилище з петрогліфами Сари-Кая і курган з кам'яним склепом.«У нас великі плани на діючу експедицію. Чим більше буде відкриттів, тим цікавіше буде для туристів ».

Археологи відкопали у Смоленську невідомий храм ХІІ ст.

Співробітники Інституту археології Російської академії наук знайшли і розкопали у Смоленську давньоруський храм XII століття.

«Цей раніше невідомий християнський храм був побудований на лівому березі Дніпра у ті часи, коли Смоленськ був столицею Смоленського князівства, одного з найбагатших і наймогутніших давньоруських князівств. Зараз від давньоруської архітектури XII ст. у Смоленську залишилося три пам'ятки - три церкви, у тій чи іншій мірі зберегли початкові форми. Кожен об'єкт, який додає відомості про цю найдавнішої руської архітектури, - безцінний», - розповів учасник розкопок.Храм був розташований на схилі до річки і побудований на вирівняною майданчику. Від унікального об'єкта збереглися стіни, у деяких місцях невисоко, в інших - на висоту людського зросту. Простежено рівень давньої підлоги. Храм був побудований з плінфи, стародавнього цегли візантійського зразка, майже квадратного і дуже вузького, і мав площу приблизно 12х12 метрів.У кінці XIII або у XIV столітті храм почав поступово руйнуватися, але навколо нього склалося кладовище, яке існувало до середини XVI століття.У якийсь момент храм остаточно звалився. Під час будівництва знаменитої Смоленської кріпосної стіни в кінці XVI століття під керівництвом зодчого Федора Коня храм вже лежав у руїнах, і траса стіни пройшла по його східній частині: майстри, що зводили стіну, знищили східну частину стародавнього храму.На думку учасників археологічної експедиції, залишки храму XII століття, його галерей XIII століття і залишки прилеглої до нього стіни кінця XVI століття слід зберегти і законсервувати. «Разом ці об'єкти складуть чудовий археологічний об'єкт, який, за умови музеєфікації, можна буде представити широкій публіці», - вважають археологи.

У Жаботині встановили пам'ятник Гонті

У селі Жаботин Кам'янського району Черкаській області  встановили бюст ватажкові Коліївщини Івану Гонті. Пам'ятник поставили на постамент, який залишився від пам'ятника комуністові Сергію Кірову.

За інформацією газети Козацький край, селяни в Жаботині відкрили пам'ятник ватажкові Коліївщини, використавши музейний експонат і постамент, що залишився від знищеного стихією пам'ятника більшовику.

Після розформування сільського краєзнавчого музею з Жаботина до Кам'янки вивезли всі експонати, крім бюстів ватажків Коліївщини Гонті та Залізняку.
Також повідомляється, що в 1993 році бюст Залізняка встановили біля сільського клубу на спеціально побудованому постаменті.

Сенсаційна знахідка скіфської мумії в Монгольському Алтаї підтверджує індоєвропейське походження скіфів

Міжнародна група археологів виявила на Монгольському Алтаї мумію скіфського воїна. Про це на прес-конференції в Берліні офіційно оголосив президент Німецького археологічного інституту (Deutsches Archaeologisches Institut) Германн Парцінґер (Hermann Parzinger). Мумію знайшли у непошкодженому могильному кургані, яка чудово збереглася завдяки вічній мерзлоті. Похований, ймовірно, належав до вищих верств скіфського суспільства та був багатим: мумія укрита бобровими і соболиними хутрами та смушком, а неушкоджена шкіра на тілі воїна вкрита татуюваннями. Найбільш вражаючою особливістю мумії було волосся: чоловік виявився яскраво вираженим блондином. Нині знахідка експонується у Берліні. Парцінґер вважає знайдену мумію, виявлену в червні 2006 року на висоті 2,6 км в Алтайських горах у непошкодженому могильному кургані, найважливішою знахідкою, яка підтверджує його теорію.


Скіфський князь, як з'ясували вчені, був тяжко хворий і помер мученицькою смертю: він хворів на рак, множинні метастази, швидше за все, прикували його в останні роки життя до носилок. За зубами воїна можна сказати, що перш за все він харчувався м'ясом. Втім, це не сильно змінилося і сьогодні - іранські кочівники і сьогодні в більшості споживають продукти тваринництва.







У похованні знайдені також двоє коней, які також муміфікувалися, з пишними сідлами і вуздечками, зброя, посудини з глини і рогів тварин. Очевидно, все це було складене в могилу, щоб супроводжувати господаря в загробному житті. Усі знахідки знаходяться зараз на зберіганні в Улан-Баторі і ретельно вивчаються.



Як говорить Парцінґер, досі останки скіфів виявляли тільки у російському  Алтаї. Нова знахідка показує, що їхня територія розселення була набагато більшою, ніж вважали історики раніше.
Утім, білявою арійською бестією була за життя й скитська чоловіча мумія з могильника Верх-Кальджін-2 (розкопки В'ячеслава Молодіна 1995 року). Це теж з Укока, як і принцеса (відстань між могильниками близько 20 км). Чоловік був зі світлим волоссям, теж заплетеним в косу, як це донедавна було заведено в деяких груп західних українців, зокрема, в бойків.




Це відкриття, безсумнівно, наочно підтверджує арійське (індоєвропейське) походження азійських скіфів, і відкидає тюрко-монголоїдну теорію їх генезису.

У Києві презентували реконструйовану лодію IX-XI століть

Днями у Києві відбулась презентація середньовічної лодії IX-XI століть. Урочистий запуск на воду  точної копії середньовічного судна під назвою "Князь Володимир" відбувся у середу, 15 квітня .
Захід став завершенням 14-річного експерименту зі створення давньоруської лодії, у якому взяли участь вчені з України та Росії. Проект відбувся завдяки спільним зусиллям "Парку Київська Русь" та Інституту археології Національної академії наук України.
Східні слов'яни стали здійснювати плавання по Чорному і Середземному морях вже в VI-VIII століттях. Їх судна були трьох типів - скедії, лодії та кораблі. Слов'янські лодії були досить великими суднами, у яких розміщувалися 40 і більше осіб.
Під час створення лодії "Князь Володимир" за основу взяли креслення скандинавських човнів, тому що реальних зразків давньослов'янської лодії досі виявити не вдалося.

Печатки і срібляники Мстислава Володимировича

 Князь Мстислав Володимирович Хоробрий народився у 983 році. Близько 990 року він отримав Тмутараканське князівства в уділ. Йому вдалося підкорити приазовських хозар, в 1022
році він виступив проти алан. Вважають, що це сталося через війну Візантії з Грузією. Алани були союзниками Грузії, тоді можна припустити, що Мстислав був союзником Візантії. Косоги були прикордонним племенем абхазо-адизького походження, які займали території у районі Маницького шляху і, можливо, знаходились у складі аланського племінного союзу. Коли обидва війська зустрілися, касозькі князі вирішили викликати Мстислава на поєдинок. Його й оспівали співці князя Мстислава. Пізніше цей дружинний епос увійшов до літописів. Літописець Никон записав його деталі на Таманському півострові. (Пізніше цей епізод згадується і у «Слові о полку
Ігоревім»). Суперники боролися без зброї, і лише побореного суперника дозволялось добити, як це і зробив Мстислав. На честь цієї перемоги і на честь Богородиці, яку князь молив про допомогу перед битвою, Мстислав заклав кам'яний храм у своїй столиці, сліди якого були виявлені під час розкопок.
У 1024 році Мстислав почав війну зі своїм братом Ярославом, Київським князем. У той час як Ярослав придушував заколот у Суздалі, Мстислав підійшов до Києва, однак місто йому не піддалося. Облягати стольне місто Мстислав не став і попрямував до Чернігова, жителі якого здалися йому. Втихомиривши заколот у Суздалі, Ярослав попрямував до Новгороду, для збору військ проти брата.
У 1024 році біля Листвена, у Чернігівському князівстві, відбулася битва Мстислава з Ярославом, в результаті якої Ярослав був розгромлений і утік до Новгорода. Мстислав виявив рідкісну для того часу великодушність, відправивши послання Ярославу і давши йому знати, що той може повертатися без побоювання до Києва і правити як верховний князь Правобережжя Дніпра. Ярослав не повірив йому і правил Києвом через намісників до тих пір, поки не зустрівся з Мстиславом під Києвом, у Городці. Там брати уклали мир, за яким Ярославу відходив
Київ і права сторона Дніпра, Мстиславу ж дісталася ліва  з Черніговом і Переяславом.
Ставши Чернігівським князем, він не обділяв увагою своїх володінь у Тмутаракані. У Никонівському літописі, під 1029 р. повідомляється про переможний похід Ярослава на
ясів. Очевидно, в першоджерелі йшлося про Мстислава. У 1031 році русько-аланський флот з'явився на Каспійському морі. Був висаджений десант поблизу Баку, якому вдалось розбити військо ширваншаха. Піднявшись вгору по Курі, руси і алани вступили в землі Аррана. Після цього загін через Вірменію пішов на Візантію. У цій експедиціі могло брати участь лише військо Мстислава.
Мстислав і його союзник, аланський князь, сподівалися отримати факторію у гирлі Кури. 1032 року вони знову з'явилися в Аррані. Прибуле військо було атаковане об'єднаними силами дербентців, лезгинів та табосаранців. Прорватися через гори зміг лише невеликий загін на
чолі з аланським князем. У 1033 р. об'єднане русько-аланське військо намагалося помститися дербентцям, але без особливого успіху.
Мстислав загинув на полюванні у 1036 році і був похований в недобудованому соборі св. Спаса. З Любецького синодика відомо, що хрестильним ім'ям Мстислава було Костянтин. Така коротка історична довідка про мужнього і невгамовного князя Мстислава Володимировича.
У 2009 році, в околицях міста Володимир-Волинський, місцевим жителем було знайдено Висла печатка діаметром 35 мм і товщиною 6 мм, на лицьовій стороні якої - погрудне зображення князя у князівській шапці, у правій руці - хрест на довгому держаку через плече, у лівій руці - круглий щит, колончатий надпис на грецькій мові: «Костянтин»; на зворотному боці печа-
ти грецький напис: «Господи допоможи рабу своєму Кон»
(Фото 1).

До теперішнього часу була відома подібна печатка в єдиному екземплярі, яка зберігається в приватній колекції у Києві (опублікована на сайті Приватних колектцій; книга «Монеты Тмутараканского княжества» К.В. Бабаев, 2009 г.). Також відомі три срібляника, які приписують князю Мстиславу Володимировичу. Один примірник, знайдений на Тамані, зберігається в Одеському музеї (опублікований С. Р. Рябчиковим у 2001 році), два інших примірника зберігаються у приватній колекції в Києві, їх місце знахідки також відомі: один знайдений у Київській області, інший - у Хмельницькій області (фото 2). У наукових колах точилось багато суперечок з приводу цієї монети, щодо її приналежності до князя Мстислава Володимировича.  Новознайдена Висла печатка остаточно ставить крапку у цих суперечках, оскільки видно, що печатка була взята за зразок для даної монети. Подібне ми зустрічаємо на срібляниках  Тмутараканського намісника боярина Ратибора, де так само монета є наслідуванням його печатки. На одному з публікованих примірників срібляника Мстислава добре видно ім'я в кінці легенди на зворотній стороні - КОН, з тильдою над іменем, те ж саме ми бачимо на вислій печатці.
Нова печатка князя Мстислава Володимировича, знайдена на території України, є унікальним
сфрагістичної пам'ятником історії Київської Русі.

На Замковому майдані у Луцьку утворився провал в невідоме підземелля

За попередніми оцінками, глибина підземелля становить не менше двох метрів. Більш точно про його розміри можна буде говорити після того, як археологи розчистять його від шару глини.
На бруківці посеред Замкового майдану у Луцьку, в п'ятницю, 12 квітня, утворився провал в підземеллі.
«Це підземелля. Яке воно? Чи це каналізація польська, чи радянська, це первісне підземеллі середньовічне, або щось інше можна буде сказати тільки після дослідження », - пояснює археолог історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» Віктор Баюк, який працює на місці події.

Англійських ветеранів війни реабілітують через археологічні розкопки

В Англії ветерани війни, які отримали бойові поранення, проходять реабілітацію на археологічних розкопках. Реабілітаційний проекті Caerwent розробили для якнайшвидшого відновлення солдатів, які отримали поранення в Афганістані. Їх залучили до археологічних розкопок романно-бритської кам'яної будівлі, яка розташовується на полігоні Caerwent. Для цього організація Військової археології (DIO) та Університет Лестера (UofL) розробили спеціальну інноваційну програму.Під керівництвом досвідчених археологів солдати займаються безпосередньо розкопками руїн будівлі, а так само отримують навички в камеральній обробці матеріалу.

Капітан Пол Джонстон-Армстронг на археологічних розкопках

Капітан Пол Джонстон-Армстронг 29 років, член Королівської військової поліції, з Ньюпорта, був поранений у 2009 та 2010 роках в Кабулі. Отримав перелом хребта і пошкодження нервових закінчень - «Я перебуваю тут вже два тижні, і це дуже, дуже добре, я дійсно насолоджуюся тим, що роблю щось нове ... Ми тут будемо працювати ще кілька днів, а потім нас повинні відправити на аналогічні розкопки в місто Солсбері. Для мене це хороша фізична і психологічна тренування ... Крім того, я знову з солдатами, а нам близький дух товариства. У нас завжди що-то відбувається - то лекції вечорами, про хімічну зброю у часи Римської Імперії, то ми виїжджаємо в село ».Кваліфікований археолог сержант Діармад Уолш: «Ключем до успіху проекту є те, що солдати беруть участь у всьому археологічному процесі від риття землі до камерального вивчення матеріалу. Ця програма дає їм щось корисне, дозволяє підвищити свою самооцінку, дає їм почуття мети показує до чого прагнути »

На Тузлі виявили жертовник 4 ст. до н.е.

Вівтар і восьмиметровий жертовник виявили учасники Східно-Боспорської експедиції на острові Тузла. Микола Сударєв, керівник Східно-Боспорської археологічної експедиції РАН, розповів, що вівтар і жертовник були виявлені під час розкопок стародавнього некрополя. Археологам вдалося встановити приблизний час створення вівтаря - 4 століття до н.е. (час початку правління Боспорським царством на чолі з династією Спартокидів​​). Біля вівтаря був знайдений багаторівневий 8-метровий жертовник із залишками тварин.

Острів Мис Тузла з Мітрідатової гори

За словами вчених, знайдений жертовник унікальний за своєю глибиною і формою. За час розкопок на Тамані подібних вівтарів ніхто не знаходив.

Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/history/_arheologi-znajshli-na-misi-tuzla-davnogreckij-vivtar/491611">Gazeta.ua</a>