Володимир-Волинський історичний музей поповнився скарбом

У Володимирі-Волинському археологи знайшли срібні вироби давньоруського часу: колти, сережки, намистини, натільні хрестики. 

Наприкінці серпня у Володимирі-Волинському на території гімназії №4 розпочали земляні роботи, щоб прокласти нові комунікації. Колись на цій території був посад літописного міста Володимира, так зване урочище Апостольщина. У дев’яностих та на початку двотисячних тут вже працювала археологічна експедиція під керівництвом Святослава Терського. Тобто, місце однозначно багате на знахідки. Тому ДП «Волинські старожитності» спільно з управлінням культури у перший же день призупинили роботи. Відтак археологи почали дослідження. Експедиція виявила і дослідила 14 об’єктів давньоруського часу.  
В одному з об’єктів, знищеному траншеями у 1960-1970 роки, археологи наткнулися на скарб срібних прикрас давньоруського періоду. Поруч – рештки горщика. Напевно, саме в ньому хтось із мешканців давнього Володимира сховав перед житейськими бурями своє багатство.

Скарб складається зі срібного пластинчастого браслета, витого браслета, скроневих кілець (сережки так званого «київського» типу), колтів, хрестиків та намиста. Деякі предмети за аналогією датують ХІ – першою половиною ХІІІ століття. Серед знахідок – намисто з пустотілих срібних пластин, які на кінцях оздоблені фігурками у вигляді голови змії. Аналогів цим виробам науковці поки не знають. У складі скарбу також кам’яний рівнораменний хрест, оздоблений срібними пластинами, прикрашеними зерню. Ймовірно, він походить із Візантії або виготовлений за візантійськими технологіями. Цікавий також фрагмент срібного ланцюжка, що зроблений з дроту і налічує більше шести витків. Фрагмент пустотілого колту з двох пластин має бронзову дужку і, ймовірно, орнаментований фігурою двох птахів.
– До складу скарбу входили срібні вироби давньоруського часу. Усі ці речі виготовлені з тонкого срібла і дуже пошкоджені, – розповів керівник розкопу, науковий співробітник ДП «Волинські старожитності» Михайло Вашета. – Цінною знахідкою є пластинчастий браслет та колти, які не бувають однаковими.
Сережки, скроневі кільця та інші вироби й справді пошкоджені. Відтак скарб потрапив на стіл наукового співробітника Рівненського краєзнавчого музею Олексія Войтюка. Саме він займається реставрацією стародавніх артефактів. А вже після того співробітник ДП «Волинські старожитності» Михайло Вашета зробив колекційний опис скарбу. 
Нещодавно скарб поповнив фонди Володимир-Волинського історичного музею. Відтак найбільш збережені речі можна буде побачити в експозиції. Археологи кажуть, що незабаром на ділянку, де знайдено скарб, буде виготовлено пам’яткоохоронну документацію, що убезпечить колишню Апостольщину від будь-яких земляних та будівельних робіт. 

Знайдений у Луцьку скарб досі пахне парфумами

Знайдений археологами на вулиці Кафедральній у Луцьку мідний гаманець і досі пахне жіночими парфумами.
Скарб оцінили у 6 тисяч гривень.
Останньою знахідкою волинських археологів став мідний гаманець із 5-ма срібними російськими монетами часів імператора Миколи Другого, датованими 1899-м роком, та двома золотими каблучками. На нього археологи натрапили в історичній частині Луцька.
«Ці монети кінця 19-го – початку 20-го століття. Номіналом 50 копійок та 1 рубль – це монети з чистого срібла, знайдені були в тій частині розкопок на глибині буквально двох метрів», – каже археолог Микола Собуцький.
Серед знахідок – фотографія для закордонного паспорта з написом на звороті польською мовою.
Роботи тут тривають вже другий місяць. Археологи зізнаються: знайти скарб майже на поверхні не сподівалися. Дослідники натрапили на глибокі підземелля, щоправда, скільки там нижніх шарів, поки не дослідили – кажуть, небезпечно.
Аби пошуки історичної спадщини не нашкодили Старому місту, науковці ретельно досліджуватимуть територію. Під землею десятки ходів, затоплених водою, тому працювати треба дуже обережно – інакше стара забудова піде під землю, кажуть археологи.
«Більшість досліджень, які розпочиналися великими площами, як і тут не були завершені, а назад засипані, бо досить важко проводити дослідження на великих глибинах і в існуючій сучасній забудові – є проблема, що ця забудова під час розкопок просто може завалитися», – каже керівник державного підприємства «Волинські старожитності» Олексій Златогорський.
Працюватимуть археологи до кінця року. Всього за рік волинські археологи знайшли 29 срібних празьких монет і срібні прикраси давньоруського періоду.
Нагадаємо, що під час проведення археологічних досліджень у Луцьку на вулиці Кафедральна,13 виявили скарб. 

У Херсонесі археологи розкопали унікальну базиліку

Цьому року вчені святкують 185-й археологічний сезон у Національному заповіднику "Херсонес Таврійський". За кількістю знахідок він став найбільш багатим за всі роки незалежної України.Артефакти дійсно вражають. В одній лише центральній частині заповідника дослідники наткнулися на базиліку, імовірно раннього візантійського періоду. Подібна знахідка не радувала вчених останні років сорок.- Нам вдалося детально дослідити 1000 квадратних метрів території, на якій і виявили базиліку, - говорить кандидат історичних наук, завідувач відділу наукових дослідницьких робіт Національного заповідника "Херсонес Таврійський" Олена Кленіна. - Швидше за все, вона датується V-VI століттями. Вдалося відтворити планування споруди на папері. Ми виявили колони, а також фрагменти фрескового розпису на стінах. До слова, в розписах, які переважно зображують образи святих, налічується більше десяти відтінків кольорів.У базиліці дослідники знайшли гему (зріз каменю овальної форми з вирізаним на ньому ювелірами зображеннями). У стародавні часи гему носили на пальцях як кільця і ​​використовували її в якості печатки. Ця знахідка ідеально збереглася, вона зроблена з чорного гагату.

У Краснодарському краї знайшли стародавню «кам'яну бабу»

У Краснодарському краї знайшли стародавню «кам'яну бабу». Вік знахідки оцінюється приблизно у три тисячі років. Кам'яна статуя, виготовлена ​​близько трьох тисяч років тому, знайдена на фермерському полі у Новопокровському районі Краснодарського краю.
Передбачається, що «кам'яна баба» висотою близько двох метрів і вагою в 500 кг колись належала скіфам.
В даний момоент скульптуру вивчають експерти Краснодарського музею імені Феліцина.
Артефакт виявив механізатор Андрій Маслов під час оранки поля. Скульптура лежала на глибині півметра, що дозволило зачепити її  плугом.
Цілком імовірно, що на місці виявлення «баби» знаходився скіфський курган, - багате поховання одного з вождів.

 

У музеї Керчі представили унікальні експонати перших століть нашої ери

Керченський історико-археологічний музей розпочинає новий проект - «Музейні рідкості». Основна ідея проекту полягає в показі унікальних археологічних експонатів у вигляді короткострокових виставок в рамках існуючої експозиції «Історія Боспорського царства», - розповіли в КІКЗі. Новий проект «Музейні рідкості» розпочав свою роботу з виставки «Античне дерево: грані можливого». На виставці представлені унікальні експонати античного періоду з фондів Бахчисарайського і Керченського заповідників.

На Волині під церквою знайшли шокуючі знахідки

Під церквою Святої Трійці у селі Тростянець Ківерцівського району виявили підземелля, у якому знаходились історичні артефакти та кістки розстріляних людей.
Новину про це  повідомила газета «Сім’я і дім» у червні.

Про підвал стало відомо, коли священик розпочав реконструкцію храму. Спочатку, під фасадом приміщення, під майже метровим шаром ґрунту було відкопано арку, а згодом, коли роботи перенеслися всередину храму, глибоко під підлогою знайшли підземелля.

Щоб повністю відкрити трикімнатне приміщення підвалу, довелося вивезти чотири «КамАЗи» землі. У підвалі знайшли старожитні побутові речі, монети, підсвічники, семисвічник, ікону, та чотири церковні книги: 1638, 1791, 1817 та 1864 років видання.

Крім того, у підвалі була велика кількість людських кісток, розміри яких свідчать, що вони належать дітям.

Маленькі дірки у черепах є свідченням розстрілу, пише видання.Одна з мешканок Тростянця розповідає, що у свій час енкавеесівці цинічно катували людей, а вже понівечені мертві тіла скидали в холодний підвал.

Протоієрей Сергій Ледвовк хоче від реставрувати знайдені речі та мріє відкрити у підземеллі музей храму Святої Трійці.

За його словами, стін штукатурити ніхто не буде, а щоб вони мали первісний вигляд, їх просто відшліфують.

За стародавніми переказами, твердиня має два підземні ходи: один нібито веде до Луцька, другий же тягнеться до Маневичів. Спеціально запрошені топографи дослідили, що земля таки справді рихла, проте чи це насправді тунелі – відповісти наразі не можуть.

Довідка

Храм Святої Трійці у селі Тростянець є одним з найдавніших, адже його будівництво розпочалося ще в перші десятиліття XVII століття. Він є визначною архітектурною пам’яткою, оскільки зовні і всередині відповідає захисним вимогам фортеці.

Товщина його цегляних стін подекуди сягає двох метрів. Завдяки стрільницям горище було пристосоване для кругової оборони.

Щороку 25 серпня церква є місцем паломництва безлічі вірян, які йдуть у Тростянець, щоб помолитися іконі Божої Матері.

Дослідники схиляються до думки, що цей образ «Одигітрії» створений ще в XV столітті. Прихожани ж вважають його чудотворним.

Козацький полковник середини XVII століття

Реконструкцію виконано на основі копії портрета ніжинського полковника Івана Гуляницького (ймовірно брата Григорія Гуляницького), роботи невідомого автора. Полковник має повний набір атрибутів старшинської моди середини 17ст. - довгополий кармазиновий каптан, оксамитову опанчу, підбиту хутром, та шапку з візерунчастою прикрасою- "аграфом" і страусячим пір"ям. При поясі - шабля та шкіряна сумка-шабельтас у сукняному чохлі. В руках тримає символ полковницької влади - пірнач.

 

Реконструкція Сергія Шаменкова з книги О.Сокирка "Конотопська битва".

"Богородиця" - найдревніший з відомих військово-релігійний гімнів східних слов'ян

Гімн "Богородиця" - військово-релігійний гімн написаний приблизно в XIII - XIV ст. Його перший запис, що дійшов до нас, відомий з джерел початку XV століття, але архаїчність мовних форм пісні свідчить, що був він складений значно раніше.
 
 "Богородицю" виконували перед битвами війська Великого князівства Литовського (безпосередньо співався лицарством перед Грюнвальдською (1410 р.) та Варнською (1444 р.) битвами), на церемоніях, святкуваннях, похоронах та під час відзначення християнських святих. В 1529 році був включений в головний правовий документ Литви - Статут Великого князівства Литовського.

В XV столітті гімн було адаптовано польською мовою. В 1506 р. текст був включений в «Статути» Яна Ласького з поясненням, що його автором є св. Войцех. Дослідники ж приводять паралелі образів гімну з проповідями св. Кирила Туровского.

Найкращим сучасним виконанням гімну уславилася відома білоруська група реконструкторів середньовічної пісні "Стары Ольса". 

Лицарські та стрілецькі турніри в Україні

У великих містах України здавна існували школи фехтування, а відтак, і  проводилися лицарські турніри. Наприклад, у Львові за часів середньовіччя діяла школа фехтування. Ще з XIV віку тут була вулиця Лицарська (тепер Залізнична). Називалася вона так тому, що виходила на Лицарську площу (територія залізничного вокзалу), де ще від часів Данила Галицького провадилися "гри" - лицарські турніри. Перша письмова згадка про подібний захід датується 1534 роком.

1445 року у Львові було засноване стрілецьке товариство, котре щороку влаштовувало змагання зі стрільби. Стрільці цілили по когутиках, встановлених на жердинах. Тих, хто не влучив, чекало покарання, а хто збивав когута з жердки, отримував приз і почесне звання "курячого короля". Під час різноманітних святкувань проводилися військові змагання. Зберігся опис таких змагань, котрі відбувались у Львові 1622 року.

 

У перший день змагань стріляли в ціль, билися на списах, на повному галопі хапали шапки з землі. Призом для переможця був майстерно відполірований шолом і панцир. Наступного дня вояки повинні були стинати голови живим гусакам, почепленим на шнурок (Б. Зиморович уточнює, що це робилось на повному скаку), а також відрубувати голови телятам за одним змахом. Призами переможцям були телячі туші. У наступні дні відбувалися змагання зі стрибків у довжину: треба було перескочити спеціально викопаний на Ринку рів у вісім ліктів завширшки; також збройні відділи демонстрували штурм імпровізованого замку. Усе це свідчить про високий рівень військової підготовки тодішньої шляхти та міщан.

В подальших століттях, із занепадом Речі Посполитої та утворенням професійних армій, традиції проведення подібних турнірів зникають. 

Реєстровий козак кінця XVII ст.

Реєстровий козак тих часів був одягнений в жупан з турецької габи, шапку з кольоровим суконним вершком та овечою околицею та "вільчуру"- валяну вовняну бурку з тасьмами-зав'язками біля горловини. Комплект амуніції представлений традиційними шкіряною сумкою для куль і дерев'яною рогоподібної форми.

Реконструкція Сергія Шаменкова.