З нього починалась східнослов'янська палеографія: неймовірна історія знахідки Тмутороканського каменю

В 1792 році на території Таманської фортеці був знайдений чудовий пам'ятник давньоруської (давньоукраїнської) палеографії й епіграфіки XI сторіччя — відомий Тмутороканський камінь, що нині зберігається в Ермітажі. Надпис, висічений на великому мармуровому блоці, узятому з якоїсь зруйнованої будівлі візантійського або грецького часу, говорить: «В літо 6576 (1068 р.), індикта 6, Гліб князь мірил море по леду от Тмуторокані до Корчева 10000 и 4000 (14 000) сажень». 

Пам'ятник є одним з найдавніших руських надписів і точно датує перший геодезичний захід на Русі. У перекладі на сучасне літочислення 6 індикт 6576 року означає грудень 1067-го — січень 1068 років. Камінь підтверджує свідчення руських літописів про існування Тмутороканського князівства й установлює його точне місцезнаходження. До знахідки каменю це князівство містилося різними дослідниками в досить віддалених один від одного кінцях Давньої Русі — від Литви до Криму. Так, В. Н. Татищев думав, що Тмутаракань перебувала в Рязанській області. М. М. Щербатов розміщав її в районі Азова. О. Лизлов і П. Ричков визначали місцезнаходження князівства й міста біля Астрахані. І. Н. Болтин шукав Тмутаракань у верхів'ях ріки Ворскли. Але ще в 1736 році, за 56 років до знахідки каменю, петербурзький професор Г.3.Байер писав: «Тмутаракань є те саме місце, що цесар Костянтин Порфірородний Таматаркою називає й думає проти Босфору або Керчі. Нині називається це місце на турецьких ландкартах Темрюк і лежить проти міцності Тамана в північно-східній стороні поруч Меотійського моря».

Цікавою є й історія і знахідки каменю та його подальшого шляху до дослідників: влітку 1792 року солдати єгерського батальйону, що будували на таманському узбережжі редути, виявили великий мармуровий блок і пристосували його в якості порогу своєї казарми. Тут загадковий надпис розгледів педантичний командир єгерів прем'єр-майор Христофор Карлович Розенберг.В кінці серпня 1792 морський капітан Павло Васильович Пустошкін помістив камінь на швидкохідний авіз «Панагія Апотуменгана» для доставки адміралу Мордвінову у Таганрог. Але адмірала у місті не було. Корабель з каменем прийшов до Севастополя, але вже на рейді був зірваний штормом з якорів і опинився у Стамбулі. Тільки через рік через рік камінь повернули до Севастополя, а потім доставили назад на Кубань, де його поставили у версті на південь від Тамані поблизу напівзруйнованого турецького фонтану. У 1794 році граф А. І. Мусін-Пушкін опублікував напис з мармурової плити, знайденої на Таманському півострові. З цієї публікації почалася історія давньоруської та власне східнослов'янської палеографії. Пізінше, на місці знахідки каменю археологи відкрили давньоруське місто Тмуторокань.У 1832 році камінь призначають на зберігання до Керченського музею, а у 1851 році, перед Кримською кампанією, перевозять до Петербургу.