Раффельштеттенський митний статут: середньовічне джерело про Русь на середньому Дунаї

Раффельштеттенський митний статут - (лат. Inquisitio de theloneis Raffelstettensis) — митний статут, який регулював митні збори в Баварській східній марці. Виданий королем Східно-Франкського королівства Людовиком IV між 904 та 906 рр.

Довгий час, до відкриття науковцями цього документу, про існування "Русі" на Середньому Дунаї історики навіть не здогадувались. Це питання залишається ще відкритим до повного розв'язання, - до цих пір точаться суперечки щодо трактування того ким же, власне, були "руси", вказані у статуті. Одні вважають їх субстратом - залишками кельто-германського населення, яке змішалося зі слов'янами. Інші вважають вказані в джерелі землі - "колонією" Русі, вірніше - русів з-над Дніпра, які в часи Великого розселення слов'ян осіли тут.

Територія Баварії ІХ-Х ст.

Раффельштеттен — містечко на Дунаї, знаходилось на тер. сучасн. Австрії в кількох км від Лінца (нині на тер. насел. пункту Астен). Документ дійшов до нас у вигляді копії сер. XIII ст. Для істориків Сх. Європи статут важливий тим, що детально описує торгово-правові відносини баварців зі слов’янами, у т.ч. із Руссю: «Слов’яни ж, які відправляються для торгівлі від ругів або богемів [чехів], якщо розмістяться для торгівлі де-небудь  на березі Дунаю…, з кожного тюка воску платять дві міри вартості в один скот кожна; з вантажу  одного носія — одну міру тієї ж вартості; якщо ж побажають продати рабів або коней, то за кожну рабиню сплачують по одному треміссу, стільки ж за жеребця, за раба — одну сайгу, стільки ж за кобилу».
А. В. Назаренко вважає, що ругами в документі називались купці з Київської Русі. У західноєвропейських письмових пам’ятниках X—XI ст. ругами називали жителів Русі. Так, 862 року король Людовик Німецький у документі на земельні володіння баварського монастиря згадав хоронім Ruzaramarcha, тобто Руська прикордонна смуга по сусідству з Раффельштеттеном.
У V—VI ст. у цьому місці мешкало германське плем’я ругів. Деяким дослідникам це дало привід висунути версію, що можливо місцева назва з коренем «Русь» закріпилась за придунайськими словя’нами, які населяли колишні землі ругів.
Згідно «Раффельштеттенського статуту» торговці-руги в часи князя Олега (поч. Х ст.) ідентифікуються як вид слов’ян. Їх торговий маршрут пролягав, вочевидь, через Прагу.
Серед товарів, які зазвичай продають руги, вказані віск, раби та коні. Коні як предмет торгівлі руських не відзначались іншими авторами. Грошова одиниця скот (skoti), вказана у статуті, виглядає дивно, адже грошова система франків була заснована на динарі (denier). Давньоруське слово "скотъ" означало як худобу, так і гроші, товар, хоч друге значення не було поширеним. Схожі слова для позначення грошей відзначені в германських мовах: давн.-сакс. skat, готськ. skatts. Лінгвисти не визначили зі впевненістю хто  у кого позичив це слово для позначення грошей.

Джерела: MGH, Leges, Capitularia regum Francorum, II, ed. by A. Boretius, Hanovre, 1890, p.250-252.
Древняя Русь в свете зарубежных источников. М., 2003. с. 296.
Назаренко А. В. Немецкие латиноязычные источники IX—XI веков. M.. 1993. с. 83-89.