Марморощина іноді також називається Мармарош, Марамарош. Терторія краю площею 0.7 тис кв км знаходиться на лівобережжі р Тиси, на південний схід від м. Сігет у Румунії. Заселена у V ст. нашої ери племенами Білих Хорватів - предками українців.
У 1918-1919 входила до складу Гуцульскої Республіки.
За переписом 1930 р. на території Мармарощини проживало 26 000 осіб, в тому числі 17 000 (65.4%) українців, 6 000 (23,1%) євреїв, та 3 000 інших національностей, в основному угорців та румунів.
У 1918-1919 входила до складу Гуцульскої Республіки.
За переписом 1930 р. на території Мармарощини проживало 26 000 осіб, в тому числі 17 000 (65.4%) українців, 6 000 (23,1%) євреїв, та 3 000 інших національностей, в основному угорців та румунів.
 |
| Герб комітату Маромарош. |
Після ІІ світової війни північна частина відійшла до СРСР, а південна Марморощина залишилась у складі Румунії. У повоєнний період на Марморощині існували українські школи, ліцеї та педагогічне училище.У Сиготі до 1948 року був осідок українського генерального вікаріату, у центрі Сегіту діяла українська церква Воздвиження Чесного Хреста. Але у 60 рр. почалось закриття українських освітніх закладів. Проте українська мова і культура зберігалась на побутовому рівні.
Після революції 1989 року національне життя на Марморощині почало відроджуватись. Був утворений союз українців Марморощини, який вів просвітницьку роботу серед етнічних українців краю, готував педагогічні кадри для українських шкіл у Румунії. Цілком або переважно українське населення нині проживає у селах Поляни, Репедя, Рускова, Бістра, Красна, Валя Вішеолуй, Тіса, Коштуй, Ремеці, та містах Кимпулінг, ла Тіса та Сігет. У Сігеті діє український ліцей. За своїми традиціями українці Мармарощини близькі до українців прикордонних районів Закарпаття, зокрема Рахівського, Тячівського та Хустівського.
Після революції 1989 року національне життя на Марморощині почало відроджуватись. Був утворений союз українців Марморощини, який вів просвітницьку роботу серед етнічних українців краю, готував педагогічні кадри для українських шкіл у Румунії. Цілком або переважно українське населення нині проживає у селах Поляни, Репедя, Рускова, Бістра, Красна, Валя Вішеолуй, Тіса, Коштуй, Ремеці, та містах Кимпулінг, ла Тіса та Сігет. У Сігеті діє український ліцей. За своїми традиціями українці Мармарощини близькі до українців прикордонних районів Закарпаття, зокрема Рахівського, Тячівського та Хустівського.
З українських закладів, окрім ліцею, діють на Мараморощині також п'ять парафій Української греко-католицької церкви - у Сиготі, селах Коштіль, Кричунів, Поляни та Тячів з філією у селі П'ятра, та Православний Український вікаріат у Сиготі. Є кілька українських дитсадків, у сільських школах викладається українська мова як рідна, однак решта предметів, на жаль, викладається румунською.
Серед головних поборників інтересів українців на Марморощині можна виділити священників Василя і Федора Поповичів, професора Івана Юращука. Особливої уваги заслуговую Олесь Бевка з села Поляни, який виконав величезний обсяг роботи у записуванні народної творчості, історичних та етнографічних матеріалів на терені марамороських українських сіл.
Серед головних поборників інтересів українців на Марморощині можна виділити священників Василя і Федора Поповичів, професора Івана Юращука. Особливої уваги заслуговую Олесь Бевка з села Поляни, який виконав величезний обсяг роботи у записуванні народної творчості, історичних та етнографічних матеріалів на терені марамороських українських сіл.
автор:magistrvp
Немає коментарів:
Дописати коментар